4 чудові турецькі сири, які має знати кожен
Сир — невіддільна частина турецької кулінарної традиції. Його їдять уже зранку, на сніданок, і зазвичай подають від одного до трьох видів. Обід часто ситніший, і сир частіше входить до складу страви, наприклад гарячого сендвіча з сиром кашар, а вечеря нерідко включає страви з додаванням сиру всередині або тертого зверху. Але хоча загалом так буває і в Європі, Туреччину від європейських сусідів вирізняє не лише різноманітність сирів, а й їхні смаки та види. Основа турецьких сирів — білий сир, якого існує безліч різновидів і способів приготування. Англійською ми зазвичай називаємо їх усі «фетою», а чужоземному смаку непросто розрізнити всю палітру відтінків. Втім, це лише робить дегустацію цікавішою, тож пропонуємо вам познайомитися з сирами, які можна скуштувати в Туреччині. Смачного!
Бейаз пейнір (білий сир) з Езіне
Хоча в західній кухні «фета» має досить стандартний смак, в Туреччині білі сири бувають дуже різними. Їх роблять із коров’ячого, овечого або козячого молока, вони можуть бути твердими чи м’якими, з незбираного молока або з частково знежиреного. Це незмінна складова традиційного турецького сніданку, але так само часта гостя на вечері: його подають як самостійну мезе або влітку їдять із кавуном чи динею. Його додають у бьорек та іншу випічку, у салати й багато інших страв. Езіне в провінції Чанаккале, а ширше — регіон Фракія, вважається батьківщиною білого сиру. Він має насичений, виразний смак із вершковими нотками, завдяки яким пасує майже до всього. У будь-якій сироварні чи сирній крамниці можна замовити практично будь-який різновид білого сиру з різними відтінками смаку, але якщо вже обирати один, сир із Езіне — напевно, найкращий вибір.
Сир міхаліч із Баликесіра та Бурси
Це давній сир, що походить ще з часів Османської імперії. На відміну від білого сиру, його виробляють лише в кількох районах країни, насамперед у Баликесірі та Бурсі. Сир міхаліч, відомий також як келле, найчастіше порівнюють із пармезаном: його зазвичай роблять із непастеризованого овечого молока й витримують у розсолі, доки він не затвердне та не підсохне. Його можуть виготовляти і з козячого чи коров’ячого молока, хоча найтрадиційнішим вважається овече. Через міцний солоний смак його часто тертим додають до страв, як-от салати чи запіканки, так само, як пармезан. Але він також чудовий як закуска або мезе — як і майже всі турецькі сири.
Сир лор із Мар’яса
Лор — розсипчастий, відносно несолоний сир, який дивовижно пасує до випічки; його подають і на сніданок, а ще змішують зі спеціями та зеленню й їдять як мезе на вечерю. Оскільки він майже не солоний, його іноді використовують і для десертів, хоча через розсипчасту консистенцію для цього частіше обирають інші сири. Він білого кольору, а за смаком, мабуть, нагадує рикоту або зернистий сир, які поширеніші за межами Туреччини.
Овечий сир тулум Бергама з Ізміра
Сири тулум дуже поширені й належать до найвершковіших турецьких сирів. Вони мають високу вологість, ідеально розплавляються майже в будь-якій страві, а завдяки тривалому терміну зберігання тулум чудово підходить для додавання до основних страв. Утім, як і всі сири в Туреччині, його передусім їдять окремо — на сніданок або як мезе на вечерю, і тулум Бергама не виняток. Саме слово «тулум» означає «овеча шкура» або просто «шкура», хоча сир часто роблять із суміші овечого та коров’ячого молока. Тулум чудово поєднується зі свіжим маслом, волоськими горіхами та щойно випеченим теплим турецьким хлібом, наприклад піде під час Рамадану. Тулум з Ізміра, зокрема Бергама, зберігають у солоній воді, через що він має щільнішу консистенцію та насиченіший смак. Це витриманий сир, який зазвичай дозрів#від трьох до шести місяців, хоча майже кожен регіон Туреччини виробляє власний різновид тулуму з власними відтінками смаку.
