Чай як символ спільного життя й культури в Анатолії
Турки та чай! Про цю пристрасть знають усі, але хто знає, з чого все почалося?
За джерелами, чай уперше потрапив до Туреччини з Японії 1894 року за правління Абдюльгаміда II. Відтоді чай став популярним напоєм в османському палаці, а за його стінами широкий загал дізнався про нього значно пізніше. У 20-му столітті головним виробником цього чудового напою став Різе. Відтоді турки полюбили чай, прийняли його як своє й вплели в усі миті повсякденного життя в Анатолії.
Коли йдеться про чай, турки себе не обмежують. Для чаювання немає окремого часу. Свіжозаварений чай ми можемо пити в будь-яку пору дня й будь-де. Він може бути слабким або міцним, з цукром або без нього.
Для дітей чай може бути й ритуалом переходу. Перехід від сютлю чаю (чаю з молоком) до паша-чаю (чаю, змішаного з холодною водою особливим способом, так що склянка виглядає шаруватою) — це перехід від дитинства до підліткового віку. А перехід від паша-чаю до склянки чорного чаю символізує вступ у дорослість.
У більшості джерел зазначено, що турки познайомилися з чаєм у Центральній Азії задовго до приходу в Анатолію. Кажуть, що першим турком, який спробував чай, був поет Ходжа Ахмет Ясеві. Згідно з твором Абдюлькайюма Насірі «Февакіюль Чюлеса», Ходжа Ахмет Ясеві, уперше випивши чаю в домі свого туркменського сусіда, порадив пити його заради зцілення.
Ніхто достеменно не знає, хто створив турецьку склянку для чаю, але вперше вона трапляється на картині Ходжи Алі Рози (1858–1930) «Самовар».
Насправді це інженерний шедевр. «Склянку з тонкою талією», що нагадує тюльпан, створили тому, що товсті чашки, які використовували в Європі, були надто дорогими. Дехто також стверджує, що вона нагадує стрункий, елегантний, приємний жіночий стан. Холодними зимовими днями склянка ідеально лягає в долоню й зігріває руку. Так тепло чаю ви відчуваєте спершу в долоні, а потім і в серці. А оскільки вона невелика, чай можна пити гарячим, дуже гарячим, поки він не охолов.
У спекотну погоду її легко тримати двома пальцями. Верх склянки з тонкою талією широкий, бо це допомагає охолоджувати чай, який унизу лишається гарячим, і оберігає від опіків. Така склянка зроблена з тонкого прозорого скла, адже хочеться бачити ідеальний колір чаю. Важливо бачити міцність заварки. Склянка також має видавати той дзвінкий звук, який лунає, коли розмішуєш цукор чайною ложечкою. Щороку в Туреччині продають майже 400 мільйонів таких склянок.
Коли ви приходите в гості в Анатолії, перше, що вам подадуть, — чай. За даними дослідників, у середньому кожен житель Туреччини випиває 1300 склянок чаю на рік. Простий підрахунок показує, що це 3–4 склянки на людину щодня. Дев’ятеро з десяти турків п’ють чай щодня, а кожен третій складає власну суміш. Виробляючи 259 тисяч тонн чаю на рік, Туреччина посідає 5-те місце у світі за його виробництвом. Водночас вона є найбільшим споживачем чаю у світі!
Чай, що супроводжує нас від сніданку до пізньої ночі, сформував усю нашу культуру. Настільки, що коли сніданок готовий, кажуть: «чай готовий». Подавати чай і пити його разом — знак дружби, гостинності та ввічливості.
Хоч чай люблять і п’ють у кожному регіоні, батьківщина чаю в Туреччині — Східне Причорномор’я. Сьогодні чай вирощують у Трабзоні, Артвіні, Ордуі, Гіресуні та переважно в Різе.
Звичаї чаювання різняться від регіону до регіону. Але якщо ви гість, чай постійно доливатимуть, доки ви не скажете «досить». Навіть якщо ви подякуєте й відмовитеся, вам усе одно неодмінно запропонують ще склянку — раптом ви соромитеся попросити.
Турецький чай зазвичай заварюють у двох поставлених одна на одну чайниках, що називаються «чайданлик» — це різновид самовара. У більшому нижньому чайнику доводять воду до кипіння. Менший чайник нагорі наповнюють частиною цієї окропу й заварюють у ньому кілька ложок листового чаю. Коли чай настоявся, його розводять за смаком водою, що лишилася в нижньому чайнику.
Щоб насолодитися добрим чаєм, треба дотриматися кількох правил. Він має бути достатньо гарячим, щоб трохи пощипувало губи. Намагайтеся якомога рідше вдаватися до чайних пакетиків: справжні шанувальники чаю їх не схвалюють. Хоч чай — невіддільна частина сніданку, найкраща його пара — сіміт, різновид турецьких бубликів із кунжутом. З чим би ви його не поєднували, склянка турецького чорного чаю — ідеальний супутник вашого дня!
