Чатал-Гююк: перше місто у світі
Історія
Чатал-Гююк — місто, засноване 9000 років тому, і ця пам’ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО неодмінно варта відвідин, щоб побачити залишки стародавнього (справді-таки дуже стародавнього) міста. Але чим воно таке особливе? На сьогодні Чатал-Гююк — перше відоме місто у світі: перше місце, де навколишні села об’єдналися в єдиний центр і започаткували міську цивілізацію, яка панує в сучасному світі.
Перед нами велике місто (за піку — понад 10 000 мешканців), де люди об’єдналися, і ми бачимо не лише практичні рішення в побудові осель, а й те, як зароджувалися мистецтво, релігія та культура, коли наш вид дедалі більше звикав до осілого способу життя.
Не менш вражає й успіх міста. Воно існувало понад 2000 років у різних формах — справжнє досягнення порівняно із сучасними містами, більшість яких не протрималися й половини цього терміну. Тож що ж таке Чатал-Гююк? Придивімося ближче.
Чатал-Гююк був заселений переважно між 7500 і 5700 роками до н. е. Назва турецька і означає «розвилчастий пагорб». Невідомо, чому обрали саме це місце (і чому його зрештою покинули), але колись між двома пагорбами Чатал-Гююка протікала річка, а саме поселення збудоване на алювіальній глині, що особливо сприятлива для землеробства.
Місто було суто житловим: жодної громадської будівлі досі не виявлено. Населення, імовірно, коливалося від 5000 до 7000 осіб, а на піку могло сягати близько 10 000. Глинобитні будинки стоять дуже тісно, і сусіди, ймовірно, торгували між собою, одружувалися, сварилися, допомагали одне одному та разом обідали — так само, як і в сучасних суспільствах.
Вулиць чи стежок між будинками не було: вони стояли впритул, утворюючи стільниковий лабіринт. Входили до осель через отвори в стелях або дверях, до яких діставалися драбиною. Між будинками можна було йти дахами, тож вони слугували й вулицями, а відкриті дахи — ще й вентиляцією.
Кімнати в будинках напрочуд чисті, а смітники розташовувалися далеко від житла. Суспільство, схоже, було напрочуд егалітарним: жоден будинок не має ознак знаті. Чоловіки й жінки, вочевидь, були значною мірою рівними й разом виконували ритуальні обов’язки, створювали мистецькі твори, обробляли землю, полювали та готували їжу.
Очевидно, що разом із розвитком міста вдосконалювалися й навички землеробства: з часом з’являлися нові технології та ефективність, а також винахідливі способи збирання й зберігання врожаю.
Мистецтво
Разом із розвитком землеробства розвивалося й мистецтво. Стіни будинків у Чатал-Гююку вкриті зображеннями й сценами. Багато візерунків такі самі, як на сучасних килимах-кілімах, що свідчить про глибоке коріння цих мотивів. Серед сюжетів — полювання, танці, зорі, леопарди, птахи, олені та багато іншого.
На стінах кріпили голови різних тварин, зокрема биків. Є також малюнок самого поселення — по суті, найдавніша відома у світі карта.
Багато фігурок тварин, можливо, відображають місцеву релігію, хоч тепер незрозуміло, якою саме вона була. Зокрема, у багатьох оселях трапляється постать сидячої богині, дуже схожа на Кібелу, Богиню-матір, що виникла в Анатолії значно пізніше. Тут є святилища та різні поховання, які свідчать про складну релігію, навіть якщо подробиці втрачено в часі.
Що можна побачити під час відвідин
Для відвідувачів відкрито приблизно 14 гектарів території, зокрема музей і туристичний офіс. Західний пагорб закритий, але інші можна оглянути. Є також затишне кафе, де можна відпочити й помилуватися величчю давньої історії.
На вході стоїть невелика модель, яка дає змогу охопити поглядом усе, що вам належить побачити, і відчути масштаб. Тут представлені зразки того, як усе могло виглядати, та копії віднайдених настінних розписів.
Оскільки розкопки тривають і нині, деякі пагорби інколи можуть бути закриті для відвідувачів.
