Римські мозаїки Міста Флавіїв у стародавній Кілікії
Віднайдена мозаїка розповідає чимало про епоху свого створення: вона дає змогу зрозуміти, як люди одягалися, де жили, як спілкувалися різні культури та в яких економічних умовах існували.
Підлогові мозаїки були символом статусу, багатства, розкоші, а отже й влади. У римський період ними прикрашали підлоги будинків, вілл, громадських терм, фонтанів і басейнів. Постаті та образи, які художник добирав зі свого каталогу, нерідко відповідали сюжетам, що зображали його сучасники.
Нещодавні розкопки в провінції Османіє на сході Середземномор’я відкрили ще один чудовий зразок римських мозаїк в Анатолії, що має спільну традицію з мозаїками, віднайденими в Зевгмі, Антак’ї та Ефесі.
Останнім римським містом, заснованим у регіоні Кілікія Педіада після приходу до влади Веспасіана в 73 році н. е., став Флавіополіс, названий, імовірно, на честь Флавіїв — роду, до якого належав Веспасіан.
Згідно зі свідченнями кінця XIX століття, стародавнє поселення Флавіополіс тоді ще було видно неозброєним оком: в одному описі йдеться про міські мури, що тягнулися вздовж річки Саврун, в іншому — про рештки міського форуму, які використовували при будівництві місцевих осель. Це не дивно, адже до другої половини XIX століття ця місцевість майже безлюдна; проте коли в другій половині XIX століття було проведено військову операцію із влаштування кочовиків на осілість, територія швидко заселилася й урбанізувалася.
Перший погляд в історію стародавнього поселення відкрився завдяки трьом подіям. Спершу, у 1932 році, під час огляду при спорудженні вигрібної ями виявили дволокітний бронзовий бюст Адріана заввишки 2 метри. Далі — мечеть Ала, одна з найважливіших в Анатолії мечетей, що колись були римськими церквами пізньої античності, збереглася донині; короткі розкопки 1947 і 1961 років виявили під мечетевим комплексом кілька мозаїк. Нарешті, у 2015 році музей Османіє провів пошукові роботи неподалік від мечеті Ала. Навіть на ділянці лише в 100 квадратних метрів було підтверджено існування стародавнього поселення Флавіополіс, яке тепер майже повністю лежить під сучасною забудовою.
Археологічні розкопки на місці виявили кілька надзвичайних знахідок. Передусім це три великі мозаїки з міфологічними сюжетами та сценами дикої природи: «Хід нереїд, Кассіопея і тритони», «Пори року і тварини» та «Полювання на лева Енея і Дідони».
На розкопаному місці ви ніби входите до римської вілли. Завдяки роботі музею Османіє видно водну інфраструктуру, глиняні труби, що подавали воду до вілли, внутрішній двір (атріум) із декоративним фонтаном (імпluвієм), велику залу для бенкетів (трикліній), приміщення для вогнищ, майстерні та невеликий громадський туалет (латрину).
Що вражає при погляді на мозаїки, так це якість виконання: створені в реалістичному стилі та з багатою палітрою кольорів, вони розташовані у дворі послідовно, утворюючи шлях до великої зали.
Таблиця 1. Нереїди Іксаропіє та Терпіомене
Увійшовши до цієї вілли, ви розпочинаєте подорож зустріччю з трьома морськими німфами — нереїдами, майже повністю оголеними. Вони розвівають шматок тканини від свого вбрання й сидять верхи на диких звірах поверх хвиль.
Таблиця 2. Детальне зображення нереїди Терпіомене
Поки ми зачаровано дивимося на їхню красу — імена нереїд, Іксаропіє, Терпіомене й Трейтоніс, збереглися, — ми бачимо Кассіопею, яка стверджувала, що вродливіша за всіх, зокрема й за нереїд, і її справді увінчано як переможницю.
Таблиця 3. Кассіопея як переможниця конкурсу краси в мушлі устриці з двома тританами по боках
Ця сцена — перша в анатолійських знахідках. Двоє тритонів, морських істот із рибячим хвостом, кінськими ногами та рогами з клешень омара, охороняють Кассіопею, що сидить в устричній мушлі, чарівністю схожій на «Народження Венери» Боттічеллі, і насолоджується титулом королеви краси.
Таблиця 4. Мозаїка «Пори року»
Рухаючись від нереїд, ви бачите, що крайня облямівка однієї мозаїки переходить у наступну, а та — в іншу, і так далі. Усі мозаїки з’єднані облямівками у звивисту лінію, і кожна розповідає свою історію. Друга в ряду — уособлення пір року. Це поширений образ, алегорія, яку зазвичай зображають із виноградом, серпом, пшеницею, квітами, тож вона вказує на пору збору врожаю й загальне уявлення про пори року.
Таблиця 5. Деталь: постать жінки Евтекнії (знатної, поважної) посередині мозаїки «Пори року»
Після «Пір року» йде мозаїка «Тварини», що розкриває відомості про фауну, відому людям за часів її створення.
А далі — полювання. Це ще одна першість в Анатолії: ви бачите закоханих без тями, які полюють на лева, і навіть кров пораненої тварини передано в найдрібніших деталях. Мозаїка зображає Енея, героя, якому судилося дійти до Рима й заснувати його, троянця, що покинув батьківщину після Троянської війни. І Дідону, гідну царицю Карфагена, яка накладе на себе руки через нерозділене кохання після від’їзду Енея та його сина від першого шлюбу — Асканія.
Звідси, якщо пройти до їдальні, можна зустріти зачаровану діонісійку, таємну учасницю культу Діоніса — менаду, що танцює сама. Примітно, що для зображення її вбрання, окремо від решти, використали скляні бірюзові тесери. Те саме можна побачити й в одязі Енея. Так художник спрямовує ваш погляд туди, куди хоче.
Зевгма — приклад «Весілля Посейдона й Амфітріти»
Якість робіт не поступається мозаїкам Зевгми та Хатаю. Із того, що є лише подряпиною на поверхні стародавнього поселення Флавіополіс, уже стільки вийшло на світло, подарувавши нашому часові скарби минулого лише за три роки. Тож сподіваємося, що копітка робота археологічного музею Османіє збереже для нас ще більше артефактів, аби ми знову відкривали багаті землі Анатолії, на лоні яких досі приховано безліч слідів різних цивілізацій.
