Мандрівка землями, де все почалося
Анатолійські землі тисячоліттями були домівкою для багатьох цивілізацій і колискою різних культур. Кожна спадщина збагачувала цей край, а сьогодні відкриття цих шарів дарує мандрівникові захопливі історії. Простежуючи історію самої людини, ми слухаємо розповідь винограду, вирушаючи в подорож під його шовковисту шкірку.
Сьогодні Туреччина посідає унікальне місце як одне з найдавніших винних напрямків. Історія виноробства в Центральній Анатолії сягає неолітичних громад. Корки XVII–XVIII століть до н. е., знайдені під час розкопок, імовірно, використовували як винні посудини для зберігання чи пиття, а археологічні знахідки Музею анатолійських цивілізацій в Анкарі підтверджують це припущення.
Вино відігравало важливу роль у суспільному житті хеттів — однієї з найдавніших цивілізацій Анатолії. Його подавали як основний напій на церемоніях, у яких брали участь царська родина та вельможі, і на святкуваннях під час збору винограду, а вирощування й збір винограду, тобто виноградарство, охоронялися хеттськими законами… Усе це свідчить про величезне економічне й культурне значення вина. У наступну за хеттами епоху інша анатолійська цивілізація, фрігійці, також вважала вино невіддільною частиною повсякденного суспільного життя. Перенесімося у VI століття до н. е.: стародавні міста Табай і Клазомени на півдні Егейського узбережжя та Айнос на півночі були жвавими центрами виробництва й торгівлі, що експортували свої товари аж до Франції та Італії. Хоча в певні періоди в Османській імперії вживання й продаж алкоголю були заборонені, податки з продажу вина залишалися важливим джерелом надходжень до скарбниці. Тож будь-яка тривала заборона суперечила б інтересам держави.
Розкіш і життєва сила
У другій половині XIX століття виробництво вина досягло небачених рекордів: модернізація принесла свободу й толерантність, а заборону на алкоголь було повністю скасовано. Сьогодні старовинні виноробні компанії та бутикові виробники дають змогу Туреччині виробляти й споживати вино у великих обсягах. Öküzgözü, Boğazkere та Kalecik Karası серед червоних, Emir і Narince серед білих — це якісні винні сорти, характерні для цих земель. В Туреччині також ростуть європейські сорти, як-от Гаме, Сенсо та Семільйон. Крім того, починаючи з 1990-х років тут висаджували й випробовували популярні сорти — шардоне, совіньйон блан, каберне совіньйон, шираз і мерло, — які стали частиною багатого винного каталогу країни. Завдяки молодому населенню Туреччина переживає суттєве зростання якості та кількості поціновувачів вина. Для любителя вина справжня насолода спостерігати, як галузь злітає й повертається, так би мовити, на свою «батьківщину». Маршрути, які ми збираємося відкрити, пропонують різні смаки та враження й дозволяють здійснити подорож до коренів серед виноградників, повних життя.
Фракія з її узбережжями Егейського, Мармурового та Чорного морів, заплавними лісами, привітними містечками й плодючими виноградниками — обов’язковий пункт для поціновувачів вина, яким завжди мало. Фракійський виноградний маршрут об’єднує 12 бутикових виробників вина в чотирьох основних районах: Кирклареллі, Текірдаг, Шаркей та Гелiболу. Ще одна визначна зупинка, яку не варто оминати, — острів Авша. Маючи власний мікроклімат посеред Мармурового моря, він пишається своїми чудовими винами. З історією виноробства від 1800-х років і унікальним терруаром, який живлять вітер, схили та піщано-глинистий ґрунт, острів Авша приютив наймолодших і найамбітніших виробників вина. Тож сідайте за кермо! Ваші пункти призначення лише за кілька годин від Стамбула. І ви незчуєтесь, як блукатимете серед лоз, обтяжених гронами.
Традиція, що освітлює таїну
Упродовж усієї давньої історії вирощування винограду приносило в ці ідилічні місця незамінну енергію. Спекотне літо, м’яка зима та висока вологість сприяли розквіту цих земель і зробили виноробство тут вигідним. Завдяки мікроклімату в цьому районі вирощують безліч сортів винограду, зокрема Adakarası, каберне фран, каберне совіньйон, шардоне, сенсо, гаме, Kalecik Karası, мерло, Papazkarası, рислінг, совіньйон блан, семільйон, шираз і віоньє.
Із 60-кілометровим пляжем Шаркей — найцікавіша зупинка на вашому шляху. Багатство регіону на виноградники й майстерні амфор свідчить, що вино тут виробляють і розливають на місці. Виноградники Шаркею мають унікальний ґрунт і схили, перпендикулярні до моря, що якнайкраще використовують різницю нічних і денних температур і надають вину багатого аромату. Постійний вітер і потрібна перед збором врожаю суха погода додають вину тут ще більшої якості. Вам лишається відкрити виноградники регіону Мармара, зустріти виноробів, які творять дива, скуштувати нектар богів, вдихнути п’янке сільське життя та закарбувати в пам’яті й душі спогади, якими обдарувала вас ця земля.
Острів Бозджаада, розташований на північ від Егейського моря, у давнину був більш відомий як Тенедос; його 3000-річне виноградарство — найвагоміша спадщина, що дійшла до наших днів. Доказ тому — гроно винограду на монетах Тенедоса, відчеканених у V столітті до н. е., і численні писемні джерела від «Іліади» до «Книги подорожей» османського мандрівника XVIIстоліття Евлії Челебі. Північні вітри, подаровані матінкою-природою, зробили цей невеликий егейський острів ідеальним для вирощування винограду. Тут ростуть чотири ендемічні сорти: Kuntra й Karalahana — червоні, Çavuş і Vasilaki — білі. Çavuş, переважно столовий сорт, — найкращий приклад того, наскільки чудовим може бути виноград Бозджаади.
Сьогодні виробники вина на Бозджааді створюють збалансовані й чіткі за характером вина, якнайкраще використовуючи магію цієї землі. Ще одне, що не варто пропускати тут у світі вина, — свята збору винограду. Нині це традиція, коли виноградарі, мешканці острова й любителі вина збираються разом, щоб відсвяткувати щорічну працю. Усі шанувальники вина сідають на трактори й вирушають до виноградників. Тут збирають свіжий виноград і привозять його на острівну площу у великих кошиках на конях, ослах і міні-тракторах під назвою «пирпир» — так, як це робили багато років. Кмітливі ворони, спокусливі виноградники, розкішні сади, виноград, що тече медом, і вітер, який наспівує пісню, якої ви ще не чули, — усе це складає той маленький всесвіт, що зветься Бозджаада. Запевняємо: ніщо не зрівняється з тим, що ви відчуєте, пізнаючи одну з найдивовижніших історичних територій світу через її винну культуру.
Край, наповнений дивами природи
Географія, клімат і ґрунти Центральної Анатолії відрізняються від Егейського регіону, тож виноград, а зрештою і вина тут зовсім інші. Звідси можна сказати, що Туреччина робить вино для кожного смаку, адже в ній чотири пори року та різні клімати. Каппадокія — серце виноградарства Центральної Анатолії, і звідси аж до південного заходу, до Діярбакира, ви зустрінете виноград, що безстрашно процвітає.
Каппадокія з її давньою виноробною традицією здобула славу білим вином із місцевого винограду Emir — безперечно, зіркою цих земель. Своїми славетними виноградниками цей край завдячує ґрунту, змішаному з природним вулканічним туфом. Саме тому анатолійські сорти, як-от Öküzgözü, Kalecik Karası, Boğazkere, Narince й Emir, та європейські — каберне совіньйон, шардоне й совіньйон блан — тут розвиваються й ростуть якнайкраще. Виробництву вина допомагає й те, що вулканічна порода не надто тверда, тож у ній можна вирізати сховища для вина. Винні доми Каппадокії, що виробляють вина найвищої якості, відкриті для відвідувачів у будь-який місяць року. Зрештою, Каппадокія прекрасна в усі чотири пори року — із запаморочливими краєвидами, лагідною природою, долинами, церквами, пішими маршрутами, що поєднують природу та історію, і бутиковими готелями, вирізаними в м’яких скелях…
Рапсодія кольорів
Вирушивши Урлінським винним маршрутом, ви потрапите в обійми заспокійливих краєвидів. Характерні сільські будинки, переплетені з доглянутими кам’яними будинками, винні маєтки, що граційно перегукуються здалеку, пальми та кінні ранчо… Земля одразу дає знати про свою родючість: пальми розкидані навсібіч, а сама вона віддається теплому сяйву. Опинившись на винограднику, ви помітите червоні намистинки ягід, які демонструють свою силу на лозах і сповіщають про час збору врожаю. Тихе містечко в провінції Ізмір — одне з найпривабливіших місць, де виноградарство, що постійно розвивається, і Урлінський винний маршрут відкривають нові горизонти самою своєю магнетичною присутністю. Урла, яка має міцну винну традицію з давніх часів, має характерний терруар: вона розташована на півострові, оточеному морем, з відповідним кліматом, вологим ґрунтом і йодованим повітрям.
Щедрі виноградники Урли продовжують виноробну традицію з міжнародними сортами, як-от каберне совіньйон, мерло, сіра, шардоне, санджовезе, та турецькими — Bornova Misketi і Sultaniye. Давній сорт Urla Karası, який вважали втраченим у регіоні, відтворили на тутешніх виноградниках. Купаж Urla Karası з італійським сортом неро д’Авола дав життя одному з фірмових вин Урли. Foça Karası — ще один давній зниклий сорт, унікальний для цих земель, — також відтворили й повернули до гри. Винні заводи, що використовують гравітаційну технологію самопливу, виноградники та вина без хімії й добрі сільськогосподарські практики стали тими деталями, що вирізняють цей регіон. Жменька візіонерів і підприємців зробила можливим те, що виноградники Урли та її вина здобули заслужену славу, а світовий рівень виноробства Туреччини став помітним завдяки престижним міжнародним нагородам.
Сосни й плодові ліси, овіяні егейським бризом, створюють в Урлі ідеальне середовище для вирощування винограду. Мінерали, що їх приносить море, зустрічаються з багатим ґрунтом, і виноград та вина стають відомими як «смак світу» — і це цілком заслужено. Якщо вам потрібна коротка мрійлива відпустка, чудово відпочити тут можна восени та навесні. Окрім дегустації неймовірно смачних вин, ви матимете змогу скуштувати егейські страви, прогулятися спокійними краєвидами, відкрити для себе виноробні та поринути в думки людей, які працюють з любов’ю. Запевняємо: ніщо не зрівняється з тим, що ви відчуєте, пізнаючи одну з найдивовижніших історичних територій світу через її винну культуру.
