У своїй книзі «Дух законів» відомий мислитель барон де Монтеск’є назвав форму управління Лікійською лігою «найдосконалішим прикладом республіки». Велична Палата Ради (Булевтерій) у столиці Патарі уможливила цю першу відому «найдосконалішу» форму управління в історії.
Це древнє місто та його чудовий пляж довжиною 18 км роблять Патару одним із найпривабливіших місць в Анталії. Воно розташоване у сьогоднішньому селищі Гелеміш (Gelemiş) між Фетхіє та Калканом, приблизно за 42 км від району Каш в Анталії. Патара — це також лікійське портове місто, розташоване на схід від річки Ксанф (річка Ешен), на південний захід від півострова Теке, на захід від Анталії, міста, яке в давнину було відоме як Лікія. Патара, яка зачаровує відвідувачів своєю природною красою, також славиться своєю археологічною цінністю. Стародавнє місто, яке привертає увагу своєю привабливою архітектурою, розкинулося на широкій території зі східної сторони порту. Патара, яка прославилася як батьківщина бога Аполлона, вперше згадується відомим істориком Геродотом. Дослідження показали, що місто із назвою Патар згадується у хетських текстах 13 століття до н. е. Протягом історії воно залишалося важливим містом, оскільки це єдиний вхід у море долини Ксанф.
На в’їзді в місто збереглися гробниці лікійського типу римської епохи. Вас зустрічає вражаюча в архітектурному плані Тріумфальна арка (Zafer Takı) з трьома проходами під нею. Варто відвідати лазню Хурмалик (Hurmalık Hamamı) та залишки триповерхової базиліки в порту. Стадіазм Патаренсис (Stadiasmus Patarensis, давньоримська віха) — це одне з вражаючих творінь у Патарі. Археологи зазначають, що це найстаріший і найповніший дорожній знак у світі, який також показує відстань між лікійськими містами. Написи показують, що театр, який розташований в найпівденнішому кінці міста, на пагорбі Куршунлу (Куршунлу Тепе, Kurşunlu Tepe), був відбудований у 147 році до н. е. після землетрусу. З пагорба Куршунлу, де знаходиться театр, відкривається найкрасивіший загальний вид на місто. Архітектура будівлі, спорудженої у 69–70 р., має характерні риси веспасіанської лазні (Vespasian Hamamı). Пройшовши далі дорогою поруч із лазнею, ви дійдете до вимощеної мармуром головної вулиці Патари. Зерносховище (Granarium) за північним заходом пагорба на сьогодні є однією з монументальних споруд Патари. Воно було побудоване імператором Адріаном та його дружиною Сабіною у 2 столітті до н. е. На північ від театру знаходиться Будівля парламенту (Parlamento Binası), де у Патарі як столиці Лікійської ліги проходили засідання. Візантійський замок, який був однією з найважливіших будівель того періоду, демонструє свою велич широкими стінами, що обрамлюють вулицю. Коринфський храм (Korint Tapınağı) на сході від замку та Візантійська церква (Bizans Kilisesi) на його західному кінці — це також місця, які ви можете побачити під час своєї подорожі стародавнім містом. Вода велася до міста зі скель на схилі Кизилтепе, поблизу села Ісламлар, приблизно в 20 кілометрах на північний схід. Наймонументальніша ділянка водопроводу між джерелом води та містом, що називається «Делік Кемер», знаходиться на північ від порту Фірназ. Дивовижний театр Патари (Patara Tiyatrosu), захований під пісками протягом багатьох років, був очищений від них під час археологічних розкопок і відкритий для відвідувачів. Він вміщує близько 10 тис. чоловік і був побудований у 2 столітті до н. е.
Протягом трьохсотрічної історії Римської імперії Патара була одним із найважливіших міст як для Лікії, так і для Анатолії, і безперервно зберігала свою міську структуру під час переходу до східноримського періоду (візантійського періоду). Місто протистояло силі часу. Ним захоплювалися всі, хто його відвідував. Крім того, Патара згадується як «місто Патере, де народився Святий Миколай», відомий у всьому світі як Санта Клаус. До сьогоднішнього дня Лікійська ліга та Патара, з їхнім тісним зв’язком з природою, культурним та економічним багатством свого народу, а також їхні демократичні структури та ідеали залишаються натхненням та мотивацією для народів та держав у формуванні кращого майбутнього.