Гьобеклітепе – нульова точка історії
Відкриття Гьобеклітепе - найдавнішої монументальної релігійної споруди у світі - повністю змінило знання про наших доісторичних предків - мисливців-збирачів. Ми знали їх як групу людей, що жили в дуже примітивних і невеликих громадах, мігрували з місця на місце та залишалися на одному місці, поки мали можливість полювати на тварин та збирати рослини. Але Гьобеклітепе, що датується 9600 р. до н. е., свідчить про те, що вони не були такими примітивними, як ми думали. Вони були соціально організовані, змогли об’єднатися зі спільною метою і встановити виконані з неймовірною майстерністю Т-подібні 15-тонні стовпи Гьобеклітепе з висіченими на них барельєфами тварин, і зробити їх культовим центром зустрічі громади.
Гьобеклітепе був включений до списку світової культурної спадщини в 2018 році та став 18-м об’єктом Світової культурної спадщини ЮНЕСКО в Туреччині. Якщо ви хочете дізнатися більше інтригуючого з 12000літньої історії та відчути силу віри, то Гьобеклітепе чекає на вас.
Халфеті
Халфеті, що був заснований у 855 р. до н. е. ассирійським царем Шалманасером II, розташовується за 102 км на схід від Ґазіантепа. Це одне з селищ, яке постраждало від дамби Біреджік та її водосховища. На відміну від інших, воно не було повністю затоплене водами Євфрату - під водою залишилася лише частина села.
Ви можете побачити мечеть на краю нового озера. Якщо поглянути на поверхню води, ви побачите силуети затоплених будинків, що створюють майже сюрреалістичне видовище.
Незважаючи на те, що ці зміни перетворили район на туристичне місце, в Халфеті знаходиться не так багато варіантів для розміщення, бо селище є учасником руху «Cittaslow» («Повільне місто»), якому притаманна спокійна та некваплива міська культура.
Поруч з Халфеті знаходиться фортеця Румкале, яка була побудована ассирійцями та згодом покинута, а також напівзатоплене селище Савашан.
Ви можете здійснити прогулянку на човні з Халфеті до Румкале, де на вершині пагорба розташована неймовірна фортеця, і завітати до Савашана.
Щоб дістатися до Халфеті з Ґазіантепа або Шанлиурфи, спочатку потрібно скористатися човном до Біреджіка, а потім від ринку ще одним човном до Халфеті.
Гора Немрут
Гора Немрут є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1987 року. Вона славиться знайденими на її вершині скульптурами, що були зведені Королівством Комаген - політичною одиницею - який була заснована на руїнах імперії Олександра Македонського.
Це королівство проіснувало лише 200 років, а згодом було включено до складу Римської імперії. В часи існування воно було відомим своїми некрополями та гробницями. Вершина гори Немрут це фактично місце останнього спочинку короля Антіоха I і меморіал на його честь.
Скульптури мають висоту від восьми до дев'яти метрів, і зображують монархів, левів, орлів та різних грецьких, вірменських та мідянських божеств. Спочатку статуї знаходилися в сидячому положенні, але потім зазнали руйнації, в результаті чого голови було відокремлено, наразі вони розкидані по місцях, де їх можна побачити сьогодні.
Тут також знаходяться барельєфи і, звичайно, мавзолей, який, як вважається, може бути усипальницею короля, оформленою в одному стилі зі скульптурами. Але не всі археологи впевнені в тому, що могила короля була знайдена.
Зевгма
Місто Зевгма було засноване в 300 р. до н. е. Селевком I Нікатором, одним із полководців Олександра Македонського. Воно назване на честь мосту, який з’єднував два береги Євфрату та Зевгми, що у перекладі з давньогрецької означає «міст» або «прохід».
У 256 р. до н. е. Зевгма була завойована римлянами, тому звичайно перейшла у Візантійське королівство. У 256 році цар династії сасанідів Шапур I зруйнував місто, яке протягом тривалого часу не відновилося після пошкоджень, і дійсно так і не повернулось до попереднього рівня добробуту.
Напади арабів призвели до занепаду міста. Пізніше ця територія була заселена, але від’єднана від старої Зевгми.
Як і кілька інших місць в регіоні, що мають історичне значення, місто Зевгма була частково затоплене через створення дамби та її водосховища. За підрахунками, 25% площі міста в даний час знаходиться під водами Євфрату.
Дивовижний музей мозаїки Зевгма в місті Ґазіантеп був створений на базі фрагментів, знайдених на території міста ще до того, як воно опинилося під водою.
Існує ще багато речей, що мають дослідити та розкопати археологи, які продовжують працювати в Зевгмі.
Хасанкейф в Батмані
Найбільш визначний період розвитку Месопотамії припадає на часи правління артукідів після 1101 р. н. е., коли Хасанкейф став столицею і одним з найважливіших центрів на Шовковому шляху. У той час він був відомий як Hısn Keyfa (Скельний замок). Міст, який колись з'єднував дві частини міста на річці Діджле (Тигр) зі зруйнованим палацом всередині фортеці, пробуджує привидів зниклої династії. Мавзолей Зейнел-бея, що датується XV століттям та привабливо оздоблений бірюзовою плиткою, свідчить про вплив персів.
Біреджік
Місто височіє на західному березі річки Євфрат з деякими спорудами на протилежному боці цього водного шляху. Його назва походить від слова «Birtho», що з ассирійської означає «пагорб». В наш час від цього пагорба не залишилося й сліду, але археологи вважають, що той факт, що зберігся лише один із дванадцяти бастіонів, що захищали фортецю, може свідчити про існування пагорба в минулому.
Це старе місто, засноване приблизно у 2000 р. до н. е., хоча від його найдавнішого минулого залишилося не так багато. Воно знаходилось під владою хетів, ассирійців, персів, візантійців та арабів. Місто, відоме своїми хрестоносцями, в 14 столітті зруйнував Тимур (Тамерлан).
Відвідувачам слід пройти через стару фортецю, прогулявшись вздовж її стін, де знаходиться наймальовничіша частина міста. Любителі птахів приїжджають до Біреджіка, щоб побачити північних лисих ібісів, відомих тут як Келайнак. Цей вид птахів майже зник, але в Біреджіку ви можете легко помітити їх в період з лютого по липень.
Також слід відвідати античне кладовище періоду ранньої бронзової доби, яке використовувалося протягом 500 років. В 1997-1998 роках на його території було розкопано понад 300 гробниць.
Мідьят
Мідьят знаходиться в провінції Мардін і має населення близько 60 000 чоловік. Його історія губиться в глибині часу. Місто згадується в ассирійських написах у 9 столітті до нашої ери під назвою Матіат. З того часу воно входило до складу кількох імперій та королівств, якими правили ассирійці, вірмени, мідійці, перси, греки, римляни, візантійці, араби та османи.
Його історичний центр наче зійшов зі сторінок Казок тисяча й однієї ночі. Це цілий світ, що складається з алей з старими будинками, оздобленими різьбленим камінням, казковими базарами та мусульманськими і християнськими храмами, які ви зустрінете в найнесподіваніших місцях.
Відвідайте монастир Мор Абрахом Гобель, недалеко від історичного центру, але майте на увазі, що він може бути закритий.
Звуки Базару Мідників (Бакирджилар Чаршиси)
Базар Мідників, на якому протягом чотирьох століть лунають звуки ударів молотків, переносить своїх відвідувачів в іншу епоху з вкритих деревиною крамницями та вимощеними камінням вулицями. Базар це комплекс торгових рядів, де багато майстрів займаються народними ремеслами. Мистецтво мідної справи, яке дало назву базару, продовжує своє існування і сьогодні, оскільки вироби з міді досі посідають важливе місце в міській культурі, особливо на кухні. Мідні вироби є дуже популярним сувеніром як серед туристів, так і серед місцевого населення Ґазіантепа.
Однак магія Базару мідників – ані в традиційних покупках туристів, ані в блиску міді. Атмосфера створюється ударами молотка, яким майстри уміло стукають по металу, щоб створити неймовірної краси вироби в своїх відкритих з самого ранку майстернях. Джерело натхнення секретів майстерності, що протягом століть передаються від майстра учню, у нескінченному циклі «від людині – міді» та «від міді – людині». Незважаючи на те, що тут немає жодного диригента оркестру, майстри мідної справи знають, по яких клавішах ударяти сильніше, а на які тиснути ніжніше, та як своїми досвідченими рухами перетворити цей витончений мідний матеріал у неймовірний витвір.
Могила Ісмаїла Факіруллаха
Історія унікальної події сягає 1734 року. Його Святість Ібрагім Хакки одного разу після смерті свого господаря Ісмаїла Факіруллаха сказав: “Чого доброго мені очікувати від сонця, яке більше не сходить для мого пана?” Він проклав шлях для великих наукових відкриттів області астрономії та архітектури.
Його Святість Ібрагім Хакки побудував восьмигранну вежу висотою 10 метрів безпосередньо біля могили його господаря, а також звів стіну з сухої кам'яної кладки на східній частині могили. У дні рівнодення, коли тривалість дня та ночі однакові (21 березня та 23 вересня), сонячне світло, що піднімається з долини за замком, світить на стіну. Оскільки сонячне світло не може проникнути крізь замок, воно не сягає міста Тілло. Сонячне світло потрапляє лише через вікно на стіні. Промені заломлюються крізь призму скла та відбиваються на стіну вежі. Потім світло проходить крізь вікно гробниці та освітлює надгробок могили Його Святості Ісмаїла Факіруллаха. Це надзвичайне явище можна спостерігати щороку 21 березня та 23 вересня.
Музей історії ісламської науки
Музей історії ісламської науки в Ґазіантепі проливає світло на Золотий Вік Ісламу. В музеї експонуються артефакти з галузей медицини, хімії, фізики, астрономії, картографії та морських дисциплін. У музеї знаходиться 103 винаходи 54 вчених, деякі з яких є інтерактивними.
Вежа Кечі (Кечі Бурджу)
Вежа Кечі (Кечі Бурджу) – найстаріша і найбільша вежа міських стін Діярбакира, яка знаходиться недалеко від брами Мардіна (Мардін Капи). Сади Хевсель це 700 гектарів оброблюваних родючих земель біля річки Тигр, де в минулому вирощували всю сільськогосподарську продукцію Діярбакира. Міст Діджле (Тигр), який в народі відомий як «Он Гьозлю Кьопрю» (Міст з десятьма арками) нараховує щонайменше 1000 років. Сусідня гора Кирклар справді неймовірна.
Велика мечеть Діярбакира
Велика мечеть – один із символів Діярбакира – є однією з небагатьох мечетей, в якій чотири течії ісламу моляться разом. Одна з найстаріших мечетей Туреччини була побудована сельчукським султаном Мелік Шахом у XI столітті.
В саду Великої мечеті Діярбакира знаходиться сонячний годинник, спроектований Ісмаїлом аль-Джазарі (1136-1206). Аль-Джазарі був енциклопедістом і вченим, який вважається головним представником Золотого Віку Ісламу. Аль-Джазарі був першим вченим та інженером, який виконав роботу з кібернетики. Він був головним інженером палацу артукідів - резиденції однойменної династії за міськими стінами Діярбакира. Його робота «Книга знань інноваційних механічних пристроїв» (1206) була перекладена на кілька європейських мов і стала джерелом натхнення для багатьох механічних винаходів у всьому світі.
Гробниця пророка Ноя в Ширнаку
Гробниця Ноя - другого батька людства після потопу - знаходиться в мечеті, названій на його честь. Протягом останніх років гробниця і мечеть були відреставровані.
Місце поховання Ноя (Hz. Nuh Türbesi) спочатку було синагогою, а потім – церквою. У 639 році її перетворили на мечеть. Це одна з найстаріших гробниць у світі.
Відомі історики Ібнюлесін Фірузабаді, Евлія Челебі, Катіп Челебі, Ебубекір Хелеві і Бабіллі Берасс (Берсіс) писали, що ця гробниця належить пророку Ною. Гробниця засновника кібернетики Аль-Джазіри також знаходиться всередині цієї мечеті.
Медресе Месудіє
Медресе Месудіє розташована у північному крилі Великої мечеті Діярбакира, поруч зі східною частиною мечеті. Це перше медресе, побудоване в Діярбакирі. Поруч з міхрабом у дворі медресе знаходяться два обертові кам’яні стовпи. Ці стовпи були встановлені з метою виявлення будь-якого обвалу в будівлі, яке могло статися внаслідок землетрусу. Ви можете обертати стовпи руками і розглядати цей чудовий витвір мистецтва, який налічує приблизно 800 років.
Водоспади Бозова (Євфрат)
Найкраще місце для того, щоб помилуватися Євфратом - найбільшою річкою, що дає життя Месопотамії, - знаходиться між Шанлиурфою і Адияманом. Ви можете змочити ноги у воді на сусідніх водоспадах Бозова (Євфрат) і доторкнутися до священної річки, яка живила багато цивілізацій. Це ідеальне місце для фотографування Євфрату.
Північний лисий ібіс (Келайнак)
Старі жителі Біреджіка кажуть: «Небо темніє, коли з’являються північні лисі ібіси». В наш час у світі залишилося 150 північних лисих ібісів. Ці птахи мешкають лише вздовж річки Євфрат в районі Біреджік провінції Шанлиурфа. Ви можете побачити екземпляри цього рідкісного виду птахів у Центрі розведення лисих ібісів, який розташований за 3 км на північ від районного центру Біреджік. Експерти та волонтери-екскурсоводи в центрі чекають, щоб розповісти вам все про цих дивовижних птахів.
Мистецтво філіграні
Мистецтво філіграні – складна обробка срібного дроту. Історія цього прекрасного ремесла дуже давня, як і сама Месопотамія; вона датується 3000 р. до н. е. Філігрань – детальна художня робота по металу, яка полягає в скручуванні тонких срібних або золотих дротів. Сьогодні найбільше філігранних майстерень знаходиться в центрі міста Мардін та Мідьят.
Ассирійська культура
Перебуваючи тут, чи хотіли б ви прийняти участь у ассирійській службі? Ассирійці моляться п’ять разів на день, як і мусульмани. Ви можете відвідати ассирійську службу в Мардіні. Вас зачарують церковні гімни, і після богослужіння, якщо забажаєте, від доброзичливого та привітного персоналу ви зможете дізнатись більше про цю старовинну церкву та культуру громади.
Виробництво оливкової олії
Чи хотіли б ви побачити, як традиційними методами виготовляють оливкову олію в Кілісі, де земля вкрита нескінченними оливковими гаями?
Оливки, які дозрівають наприкінці осені, збирають і привозять на заводи для подальшої обробки в Кілісі. Однак для виготовлення оливкової олії традиційними методами оливки привозять в махсара — оливкові майстерні. За тисячолітньою традицією оливки подрібнюють за допомогою жорен. Єдина відмінність полягає в тому, що раніше люди використовували коней, ослів або мулів, тоді як сьогодні цей обов'язок бере на себе потужність двигуна.
Починаючи з середини листопада, ви можете відвідати оливкові майстерні та на власні очі побачити, як добувають оливкову олію.
