Конья входить до числа великих культурних центрів Туреччини як столиця турків-сельчуків в період з 12 по 13 століття. У період культурного, політичного та релігійного зростання містик Мевляна Джелаледдін-і Румі заснував суфійський орден, відомий на Заході як «Кружляючі дервіші».
Дивовижний мавзолей Мевляни із зеленої черепиці – найвідоміша будівля Коньї. Приєднана до мавзолею, колишня семінарія дервішів наразі служить музеєм, де зберігаються рукописи творів Мевляни та різноманітні артефакти, пов’язані з містицизмом секти.
Щороку протягом першої половини грудня проходить церемонія вшанування пам’яті Мевляни Джелаледдін-і Румі Шеб-і Аруз (Весільна ніч) у супроводі контрольованих трансоподібних обертань або «семи» вдягнених в білосніжний одяг чоловіків, що створюють захоплюючу виставу для глядачів.
Чаталхьоюк відоме як одне з найдавніших поселень епохи неоліту, що проливає світло на життя людей унікальними прикладами найдавнішої місцевої архітектури та пейзажного живопису, а також священними предметами культу богині-матері.
Неолітичне поселення Чаталхьоюк це місце, де відбулося перше відоме поселення, перша урбанізація та перше одомашнення тварин. Воно входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2012 року.
На території поселення знаходяться приклади мистецтва та ремесл, найдавніші знахідки яких датуються 7400 р. до н. е., і це стало важливим ключем до розкриття таємниць зародження сільського господарства та цивілізації. Вважається, що соціальна організація неолітичного поселення Чаталхьоюк та план розбудівлі міста представляють ідеали рівності.
Курган демонструє, що історія видобутку корисних копалин в Анатолії бере свій початок з епохи неоліту і надає безліч доказів того, що люди в той час займалися сільським господарством, полюванням та збором урожаю. Чаталхьоюк це також перше поселення в світі, де план міста зображений на настінних розписах. Запечені глиняні відбитки, знайдені на території цього поселення, свідчать про те, що концепція володіння майном була розроблена в ту епоху.
Пагорб Ала ед-Діна в районі Каратай міста Конья є одним з важливих доісторичних поселень. Важливість цього пагорба для історії мистецтва, історії архітектури, археології та історії науки не обмежується лише розповіддю.
Подейкують, що коли Конья була столицею імперії сельчуків, султан Ала ед-Дін попросив народ побудувати пагорб посеред міста, щоб звести на ньому мечеть. Після цього всі жителі почали зносити ґрунт до середини міста і створювати цей пагорб.
На пагорбі знаходиться мечеть Ала ед-Діна, одна з найважливіших історичних робіт, що збереглася до наших днів.
Мечеть Ала ед-Діна була побудована на місці старої цитаделі Коньї, датованої 1221 роком часів правління великого султана сельчуків Ала ед-Діна Кейкубата. З одного боку мечеті знаходяться розвалини Імператорського палацу сельчуків.
Сьогодні поруч зі своєю історичною цінністю він набув статусу екскурсійної зони з місцем для пікніків для відвідувачів Коньї.
Медресе Каратай, що з 1955 року використовується як Музей кераміки в Коньї, було побудовано Еміром Джеляледдіном Каратаєм в 1251 році під час правління султана сельчуків Ізеддіна Кейкавус II.
Інтер’єри медресе вкриті мозаїкою та керамічною плиткою. Його архітектором вважається Мухаммед бін Хавлан. Медресе було зведене з каменю Сілле.
Медресе було побудоване в стилі «Медресе із закритим подвір’ям» для читання хадісів і тефсиру в період панування сельчуків. Його стіни зведені з каменю, а куполи та склепіння з цегли.
Медресе розташовується в центрі міста.
Медресе Тонкого мінарету, також відоме як Музей дерев'яної і кам'яної різьби, знаходиться в районі Сельчуклу. Це одноповерхове медресе із закритим внутрішнім подвір’ям. Його назва походить від вузького мінарету в північно-східному куті.
Медресе було зведено в 1264 році в період панування султана сельчуків Іззеддін Кейкавуса II візиром Сахіб Ата Фахреддін Алі для читання та викладання хадисів.
Надписи у медресе, які вважаються важливими зразками мистецтва каліграфії, мають велике значення. Особливо його портал, декорований великою кількість надписів, вважається одним з рідкісних зразків дизайну.
Сілле, яке знаходиться приблизно в 15 км від центру міста Конья, має особливе значення для анатолійських цивілізацій і є важливим центром ранньохристиянського періоду, коли культури співіснували в історії.
На території цього величного поселення, що сягає епохи неоліту, розташовані важливі історичні споруди - монастирі, церкви, мечеті, маєтки, скельні каплиці з фресками, та природні об’єкти — озеро, річка, ліс. Однією з найвідоміших споруд є візантійська церква св. Єлени.
В 327 році нашої ери Єлена, мати візантійського імператора Костянтина, зупинилася в Коньї по дорозі до Єрусалиму, куди вона прямувала на паломництво, побачила там різьблені храми перших християнських віків і вирішила побудувати храм для християн в Сілле, районі Сельчуклу, що за 15 км від Коньї. Церква св. Єлени реставрувалася століттями і дійшла до наших днів.
Панорама Коньянума, яка є одним із трьох найбільших панорамних музеїв Туреччини, демонструє соціальне життя Коньї та культуру Мевлеві 13-го століття.
Комплекс, який знаходиться в декількох хвилинах ходьби від музею Мевляни і побудований у відповідності з традиційним турецьким ісламським мистецтвом, переносить своїх відвідувачів у 13 століття за допомогою секції, що складається з картин олійного живопису, що зображують життя Мевляни Джелаледдіна Румі, а також музею під відкритим небом, де експонуються зразки будинків Мевлеві.
Величність цивілізації демонструється в мечеті Ала ад-Дін, монастирі Ефлатун, на базарі Бедестен, в чудових мечетях та постоялих дворах.
В музеї виставляються роботи, що належать до епохи неоліту, доби ранньої бронзи, хетського, фригійського, грецького, римського та візантійського періодів. В музеї знаходяться артефакти, знайдені під час розкопок в Чаталхьоюк, Джанхасані, Ербабі, Схизмі, Карахьоюк та пагорбі Ала ед-Дін, а також саркофаги римської епохи. Музей є обов'язковим місцем для відвідування в Коньї.
Храм, побудований з каменю Гьодене, є одним з найкрасивіших зразків пізньоосманської архітектури. Медресе розташовується в центрі міста. Мечеть шейха Ахмеда була спалена на цьому місці між 1671 і 1676 роками, а в 1867 році вона була відбудована на честь матері султана Абдулазіза, Пертевніял Валіде Султан. Вікна мечеті, виконані в стилі турецького бароко, більші за її двері.
Це античне місто розташоване за 45 кілометрів на південний захід від Коньї, в містечку Хатунсарай (Лістра), в селищі Гьокурт Мерам. Місто Кілістра, яке було місцемактивного заселення в елліністичний та римський періоди і стрімко розвивалося в ранньохристиянський період, з часом набуло архітектурної фактури, подібної до Каппадокії.
Кілістра займала важливе місце в житті святого Павла і вирізняється тим, що містить цінні архітектурні об’єкти, такі як церкви, каплиці, монастирі, сторожові вежі, сховища, старовинні дороги та керамічні майстерні.
Місто розташовується на історичній Королівській дорозі (Via Sebaste). Стратегічно важливим є те, що Лістра є одним із п’яти центрів у південних кінцях Римської імперії, де імператор Август створив військову колонію. У той же період більшість жителів Лістри приєдналися до нової релігії святих Павла та Варнави, які подорожували Анатолією (49-56 рр. н. е.).
Хетти залишили по собі різні матеріальні культурні надбання, що відображали їх державний устрій, соціальне, економічне та релігійне життя протягом їхнього правління близько тисячі років. Одним із них є Хеттський водний пам'ятник Ефлатунпинар, який знаходиться в 22 км від району Бейшехір.
Пам’ятник побудований у вигляді прямокутного басейну і живиться сусіднім водним джерелом. Найбільш вражаючою частиною басейну є висока, з рельєфними фігурами стіна розміром приблизно 30 метрів на 34 метри, побудована з великих кам'яних блоків. На південній стороні в центрі знаходяться Бог Шторму та Богиня Сонця.
Цей пам’ятник є рідкісним не лише за зовнішнім виглядом, стилем та іконографією, але й а й за технологією та ремеслом, використаними під час його будівництва.
У 2014 році він був включений до попереднього списку світової спадщини ЮНЕСКО як храм священної води хеттів.
В цьому музеї, що знаходиться в районі Акшехір, роботи розділені по хронологічних періодах і виставляються в різних кімнатах. Є кімната, де представлені записи анекдотів Насреддіна Ходжи, є весільна кімната Акшехіра, а також кімната з етнографічними артефактами.
Парк Гюльмедже (парк сміху) розташований навпроти місця поховання Насреддіна Ходжи. В парку розміщені невеликі скульптури за сюжетами анекдотів Насреддіна Ходжи - майстра турецького гумору. Парк Гюльмедже пропонує розважальну атмосферу, особливо для дітей.