Відчути на смак

Киркларелі має багату гастрономічну спадщину та різноманітну культуру харчування. Основу місцевої кухні становлять сільськогосподарська продукція, м’ясо та морепродукти регіону. Головними інгредієнтами є вирощені тут пшениця, соняшник, цукровий буряк, гарбуз, картопля, кукурудза, суха квасоля, ячмінь, виноград, помідори та перець.

Завдяки розмаїттю й багатству місцевих продуктів місто пропонує відвідувачам смаки на будь-який смак. У прибережних ресторанах İğneada та Kıyıköy залежно від сезону подають місцеву рибу: калкана, барабулю, пікшу, хамсу, ставриду, пеламіду, луфаря, жовтоперого луфаря, кефаль і сома. У різних куточках міста готують чимало смаколиків: м’ясні кульки**,** суджук (сушену ковбасу), сир і йогурт. Також тут можна скуштувати традиційний напій хардаліє та понад 100 видів десертів.

Папара

Папара — характерна для Румелії страва, яку готують, розмочуючи черствий хліб у вершковому маслі та бульйоні. За бажанням до неї можна додати шматочки м’яса чи курятини або сир із кисломолочного сиру.

Піде з цибулею

Піде з цибулею — ще одна страва, привезена переселенцями, і одна з найвідоміших випічок Киркларелі. У цій піде зазвичай головну роль відіграє цибуля. Її можна їсти гарячою або холодною. До начинки також можна додати яловичий фарш, помідори та петрушку.

Манджа

Манджа — популярна закуска румелійської кухні. Її готують із баклажанів, зеленого та червоного перцю, виноградного оцту й оливкової олії.

Калле з курятиною

Калле — популярна страва, характерна саме для Киркларелі. Її готують із білокачанної капусти, розсолу з-під солінь, курячої грудки та булгуру або рису. У зимові місяці вона стає незамінною на столі. Соління та розсіл надають страві місцевого характеру. Хоча в цьому рецепті вказано курячу грудку, у сільській кухні використовують різні частини курки.

Папаз-яхнія

Папаз-яхнія, або яхнія священника, — одна з найвідоміших страв міста. Її також називають цибулевою яхнією. Назва пов’язана з давніми часами, коли в Киркларелі разом жили турки, греки, євреї та болгари. Одного разу хворому священнику дуже сподобалася цибулева яхнія, яку передав йому сусід-турок. Священник і далі просив у сусіда цю страву, тож згодом за нею закріпилася назва «папаз-яхнія».

Качамак із патокою

Качамак із патокою — страва, що походить із кухні переселенців. Її готують із кукурудзяного борошна та подають із буряковою патокою. Їсти її також можна з сиром із кисломолочного сиру, йогуртом або смаженим м’ясом.

Хардаліє

Хардаліє — популярний безалкогольний напій із приємним, виразним смаком і ароматом. Його отримують шляхом молочнокислого бродіння червоного винограду або виноградного соку з додаванням подрібненого насіння гірчиці та бензойної кислоти. Традиційне хардаліє в Киркларелі виготовляють із таких сортів винограду, як Papazkarası (турецький сорт), Pamit, Cardinal, lphonse, Cabarnet, Merlot, Cinsaut та Öküzgözü (також сорт винограду). У жовтні й листопаді, на початку збору врожаю, виноград досягає потрібної стиглості. Чорне насіння гірчиці надає напою його назву й аромат. Між гронами також можна додавати листя вишні.

Напій залишають бродити за кімнатної температури на 7–10 днів. Цей період можна подовжити до 20 днів. Основою хардаліє є виноград і виноградний сік, багаті на флавоноїди та фітохімічні речовини, тому напій має високу харчову цінність. Радимо скуштувати цей унікальний напій під час подорожі до Киркларелі. Він також стане чудовим подарунком із регіону для ваших близьких.

Дубовий мед Киркларелі
Дубовий мед Киркларелі (Kırklareli Meşe Balı), який збирають у незайманих дубових лісах гір Істранка (Йилдиз), є одним із найцінніших гастрономічних скарбів Фракії. Він має офіційний статус географічного зазначення (ГЗ). На відміну від квіткового меду, цей рідкісний падевий мед виробляють бджоли, збираючи солодкі виділення з листя та жолудів дуба. Завдяки цьому мед має характерний темний колір, густу консистенцію та глибокий багатогранний смак із легкими солодовими нотами.

Дубовий мед Киркларелі відомий надзвичайно високою антиоксидантною активністю, багатим мінеральним складом — особливо вмістом калію, кальцію та заліза — і низькою схильністю до кристалізації. За вмістом фенольних сполук він відповідає міжнародним стандартам преміальної якості. Цей сертифікований регіональний мед виробляють у чистій природній екосистемі, далеко від промислової діяльності. Він є і вишуканим делікатесом, і дієвою натуральною добавкою для підтримки здоров’я.

Десерт «Бракана» з Киркларелі
Десерт Brakana Tatlısı має глибоке коріння в багатій помацькій спадщині Фракії. Це традиційний десерт, просочений сиропом і тісно пов’язаний із містечком Бюйюкмандіра в районі Бабаескі провінції Киркларелі. Помакські громади принесли його до регіональної кухні після переселення внаслідок російсько-турецької війни 1877–1878 років. Цей багатовіковий десерт має офіційний статус географічного зазначення (ГЗ).

На вигляд Brakana нагадує шекерпаре, але вирізняється особливим способом приготування тіста та своєю текстурою. Тісто готують із пшеничного борошна, молока, яєць, вершкового й рослинного масла. Щоб досягти потрібної консистенції, яйця додають охолодженими. Тісто формують у вигляді невеликих півсфер і випікають, після чого воно вбирає гарячий сироп. У результаті десерт має хрустку скоринку та ніжну серединку, що тане в роті. Brakana смакує з корицею, волоськими горіхами або фундуком. Вона й досі є невіддільною частиною святкових застіль і гостинності на святах, весіллях та урочистостях Фракії.

Кюфте з Киркларелі
Кюфте з Киркларелі (Kırklareli Köftesi) — одна з найяскравіших страв фракійської кухні; вона має офіційний статус географічного зазначення (ГЗ). Її головна особливість — якість м’яса. Його отримують від великої та дрібної рогатої худоби, яка природно пасеться на розкішних луках і в дубових лісах гір Странджа (Йилдиз).

Для приготування якісну яловичину змішують із ретельно підібраною часткою баранини. Секрет кюфте з Киркларелі — у простоті. Щоб зберегти природний смак м’яса, не використовують насичених спецій: фарш приправляють лише сіллю, дрібно нарізаною цибулею та невеликою кількістю панірувальних сухарів. М’ясо двічі перемелюють і залишають відпочити, а потім смажать кюфте на дубовому вугіллі. Завдяки цьому вони залишаються соковитими, ніжними та виразними на смак. Кюфте з Киркларелі подають із печеними перцями й помідорами, а також із традиційною фракійською пастою з перцю. Для гостей регіону це обов’язкова гастрономічна зупинка.

Кюфте з Ахметбея
Кюфте з Ахметбея (Ahmetbey Köftesi) походить із містечка Ахметбей у районі Люлебургаза провінції Киркларелі. Це одна з найвідоміших регіональних страв Фракії, що має офіційний статус географічного зазначення (ГЗ). Кюфте готують із яловичини тварин, які природно вирощуються на місцевих пасовищах, тому страва передає автентичні смаки багатої сільської місцевості регіону.

Від інших різновидів кюфте страву з Ахметбея відрізняють сільський спосіб приготування та мінімальна кількість приправ. М’ясо грубо перемелюють або рубають вручну, щоб зберегти його природну соковитість і ніжну текстуру. Не використовують насичених спецій, харчової соди чи штучних добавок. Котлетки змішують лише із сіллю, цибулею та невеликою кількістю панірувальних сухарів, а потім смажать на розпеченому дубовому вугіллі. Зазвичай їх подають із підсмаженим хлібом, змащеним соусом, запеченими перцями та густим місцевим йогуртом із буйволиного молока. Це невіддільна частина кулінарної традиції Фракії.