Побачити

Киркларелі — перше поселення Фракії, яке безумовно привертає увагу археологічними знахідками. Музей Киркларелі, де представлено експонати, знайдені під час розкопок у цьому регіоні, стародавнє місто Канлигечит і гробниця Ашагі Пинар розкривають історію регіону завдяки своїй багатій спадщині. Також у Киркларелі заслуговують на увагу приклади османської цивільної архітектури XIX століття.

Комплекс Сокуллу Мехмет-паші

Він розкинувся на великій території біля входу в район Люлебургаз. Збудований для богослужінь, торгівлі й освіти в 1569–1570 роках, комплекс містить мечеть, аркові крамниці, корчму, хамам і медресе. Побудований великим архітектором Сінаном і його командою, комплекс розташовується на площі приблизно 40 000 квадратних метрів за межами візантійських стін, більшість з яких було зруйновано. На західній частині комплексу Сокуллу Мехмет-паші збудовано палац для султана того періоду.

Комплекс Хизирбей

Знаходиться в центрі Киркларелі. Він складається з мечеті, хамаму й базару Араста. Мечеть звів Кьосе Міхалзаде Хизирбей 1383 року, а відновив ​Юсуф-паша з Айдоса 1824 року. Хамам і базар Араста, розташовані впритул один до одного, спорудив Кьосе Міхалзаде Хизирбей 1383 року. Згідно з написом у жіночому відділі, хамам відновив Хаджі Хюсеїн Ага в період між 1683 та 1704 роками.

Візе Кючук Айясоф'я (мечеть Газі Сулеймана-паші)

Мечеть розташована між внутрішньою й зовнішньою стінами в районі Кале, Візе. Її звели в VI столітті в період Юстиніана. Власне на мечеть будівля перетворилася в другій половині XIV століття. Вона має прямокутну, майже квадратну будову. Капітелі мармурових колон виконано в коринфському стилі. Мозаїки, яких зараз немає, як і колон, за формою схожі на ті, що знайдені під час розкопок між соборами Святої Софії та Святої Ірени.

Замок Візе

Оточує північ і захід міста поблизу району Кале, Візе. За підрахунками, його звели в 72–76 рр. до н. е. Пізніше, у візантійський період (527–565 рр.), його відродив Юстиніан. Акуратно вирізані синюваті камені використовували в міських стінах у північній частині міста, що підтверджує припущення відбудови цієї будівлі в пізньовізантійський період.

Античний театр Візе

У розкопках у районі Віза знайшли єдиний відомий на сьогодні театр періоду Римської імперії. Споруда вміщала 4000 глядачів, а місця для сидіння та сходи було зроблено з мармуру. Поруч також знайшли велику статую жінки й 4 сценічні рельєфи. Ці роботи представлено в музеї Киркларелі.

Монастир Айя Нікола (Святого Миколая)

Монастир у районі Кийикей — один з найкращих прикладів церковних будівель у скелі візантійського періоду (VI–IX століття). Під монастирем протікає святе джерело, на першому поверсі — сама церква, а на другому — келії для ченців, Становить собою кілька рівнів келій, висічених безпосередньо в скелі. З північної сторони сходи ведуть до святого джерела. На сході церкви є другий вхід.

Мечеть і міст Бабаескі

Побудовані 1555 року архітектором Сінаном на замовлення Седіда Алі-паши. Мечеть і досі працює. Мінарет з одним балконом зруйнували під час Балканської війни (1912 р.), та згодом його відновили. Ця споруда — невеличка модель мечеті Селіміє в Едірне.

Міст Бабаескі — ще одне місце, яке потрібно відвідати в районі Бабаескі. Міст спорудили 1633 року за часів османського султана Мурата IV.

Міст Сокуллу Мехмет-паші

Міст звели на честь великого візира Сокуллу Мехмета-паші в період між 1569–1570 роками. Облицювальний камінь обробили майстри, а підвалини мосту зміцнили контрфорсами. Конструкція верхньої частини підвалин, які звернено до Люлебургаза, зберегла свій первісний вигляд і має форму піраміди, що стоїть на правильному шестикутнику, розрізаному навпіл. Підвалини з іншого боку потребували відновлення. Проєкт розробили непрофесійні архітектори, тому замість піраміди вибрали легшу у виконанні форму конуса. Проте міст усе ще використовують.

Через міст проходив шлях караванів і поштовий тракт. За часів Османської імперії сотні будівельних майстрів працювали під керівництвом одного з проєктувальників палацу, якого вибирав головний архітектор, тому що сам він, зазвичай, брав участь у військових походах. Ці бригади зводили будівлі й мости згідно з головним планом. Деякі з мостів поспіхом зробили з дерева. Міст Сокуллу Мехмета-паші — один з небагатьох, що зберігся донині. Він забезпечував перехід через річку Харамі для тих, хто прямував на захід.

Міст Альпуллу (Сінанли)

Його спорудили в середині XVI століття за часів Сокуллу. Це один з найвеличніших проєктів, виконаних архітектором Коджа Сінаном. Конструкція має вигляд загостреної арки. У будівництві Сінан використовував цілі облицювальні камені завдовжки 76 см, які складають цю велику арку. Камені для кладки такого розміру не зустрічаються більше на жодному іншому мосту. Довжина деяких з них сягає 2,5 метра. Профіль карниза однорідний, укріплений із зовнішнього боку анкерним каменем.

Міст Акарджа в Пехліванкьої

Міст перетинає річку Ергене на дорозі Узункьопрю — Едірне. Міст спорудили для переходу через річку Ергене, яка була перешкодою на шляху з Анатолії на Балкани під час експансії Османської імперії. Він складається з 7 арок, які розташовуються навколо головної круглої арки в центрі. Міст використовують і сьогодні. Пам'ятну дошку пошкоджено, тому точний рік будівництва невідомий. Однак, ураховуючи спосіб будівництва, використані матеріали й мету використання, це, найімовірніше, XVI століття.

За чутками, міст збудував майстер на ім’я Павлу. Однак, попри всі зусилля, скріпити арку в центрі не вдалося. За легендою, майстер, який побудував міст, висловив припущення: щоб урятувати центральне скріплення, потрібно принести в жертву сміливу людину й замурувати її в стіну. Не знайшовши охочих, вони змусили жінок, які приносили їм їжу, тягнути жереб. Та, котра його витягне, мала стати жертвою. На жаль, жереб випав на жінку, яка щойно народила й годувала дитину. Попри це, нещасну вбили й замурували в конструкції мосту. Зрештою арку добудували. Відтоді щоп’ятниці ввечері можна почути плач жінки й побачити молоко, що просочується між камінням.

Печерні монастирі Візе

Це пам'ятки візантійського періоду в районі Візе Асмакаялар. Їх створили каменярі, які використали кілька послідовно сполучених природних печер. Гробниці в скелі перебувають у безпосередній близькості до житлових приміщень. Частину монастиря використовують як склад.

Церква Коюнбаба

Вона розташована в селищі Коюнбаба в центрі району Киркларелі, де в період Османської імперії мешкали разом болгари й турки. Церква частково ціла. Має архітектурні особливості другої половини XIX століття. Облицювальний камінь обробили майстри, а кутовий зробили у формі прямокутника. Частина даху обвалилася. Церква була відкрита для християн-болгар у той час, коли вони мешкали в селищі Коюнбаба. Вона припинила функціювати після того, як болгари змушені були залишити місцевість через греко-турецький обмін населенням 1924 року.

Мечеть Кади й Киркларелі

Знаходиться в центрі Киркларелі. Будівля мечеті має форму квадрата, її звели 1577 (985 за мусульманським календарем) року, і вона досі функціює. Її називають мечеттю Кади через суд, який раніше розміщався неподалік. Також відома як мечеть Еміна Алі Челебі. Стіни з трьох боків оздоблено вапняком. Укоси й фронтони вікон нижнього ряду виготовлені з вапняку та вирізняються майстерним виконанням. Єдина прикраса мечеті — рельєфний декор як розетки на розвантажувальних арках. Стеля й дах дерев'яні, укриті черепицею в турецькому стилі та зафіксовані чотирма коньковими брусами. Мінарет багатокутної форми стоїть упритул до мечеті.

Фонтани

Згідно з наявними письмовими джерелами, у центрі міста Киркларелі було 15 традиційних фонтанів, але збереглося лише 4. Два з них перенесли в інше місце.

Ось деякі з них:

Фонтан Паші

Побудований 1622 року. Фонтан вбудований у стіну будівлі квадратної форми, що розміщена на західному куті внутрішнього дворика мечеті Паші (район Коджахидир), і виготовлений з обробленого вапняку. Єдиний кран знаходиться на плиті в ніші загостреної арки. Ключовий камінь арки виступає назовні. Декор фонтану дуже простий: орнамент присутній лише на карнизі й плиті.

Фонтан Кайюмоглу

Збудований 1772 року в районі Каракайбрагім. Кутовий фонтан знаходиться в споруді прямокутної форми. Вода подається з-під крана, який розміщено в ніші круглої арки з одного боку фонтану. Пам'ятна дошка з датою будівництва, закріплена цвяхами з обох боків, розміщена у верхній частині арки. Ще вище — напис з датою реконструкції. На головному фасаді фонтану, де знаходиться арка з резервуаром для води, є трикутний фронтон з візерунком.

Тюремний фонтан

Побудований у другій половині XIX століття, фонтан розташовується в районі Каракаш. В'язниця, на честь якої назвали цей фонтан квадратної форми, з'явилася поруч у наступні роки. Круглі аркові ніші є з обох боків двостороннього фонтану. Сьогодні використовують лише один бік. Деякі замкові камені прямокутної форми виступають назовні арки. Кути фонтану мають закруглені пілястри й подвійний ряд візерунків ліпної роботи.

Хамам Хизирбей (Подвійний хамам)

Розташований у центрі Киркларелі, на площі Джумхурієт (Республіка). Хамам звели 1383 року (785 р. за мусульманським календарем), відреставрували 1683 року, і він досі працює. Зовнішній бік стін виконано з обробленого вапняку. Ліхтарі купола також зробили з вапняку, що додає вражень. Хамам звели поруч з базаром араста.

Хамам Сокуллу Мехмета-паші в Люлебургазі

Побудований у період 1569–1570 рр. разом з комплексом Сокуллу Мехмета-паші. Проєкт виконав архітектор Коджа Сінан на замовлення Сокуллу Мехмета-паші. Зараз муніципалітет відновлює його для використання як міського музею. Класичний турецький хамам складається з двох частин, з окремими секціями для чоловіків і жінок. Будівля має купол, а для підсилення комерційного складника поруч розташовано 11 магазинів.

У районі Яйла в Киркларелі розташовано кілька маєтків, датованих ХІХ і XX століттями. Хоча цільове призначення деяких з цих будівель змінили й відкрили їх для відвідувань, інші, як і раніше, є житловими будинками. Найвідоміший маєток в османському стилі — Будинок культури та мистецтва Киркларелі, який перетворили на Міський меморіальний музей. Будівля, що є важливим центром, стала свідком багатої історії міста, збереженої написами, місцевістю й розповідями, а також восковими статуями. У цьому районі також стоїть копія будинку Мустафи Кемаля Ататюрка в Салоніках. У будинку Ататюрка, який має той самий архітектурний план, що й будинок Ататюрка в Салоніках, є передпокій, кухня, військовий кабінет, робочий кабінет, спальня, ванна кімната та секції для Ататюрка й дітей.

Маєток Додоглу й Будинок культури Алі Ризи Ефенді — два інші маєтки, які розмістилися в районі Яйла та заслуговують на увагу. Тоді як маєток Додоглу, збудований у XIX столітті, слугував адміністративною будівлею, Будинок культури Алі Ризи Ефенді протягом усієї своєї історії приймав грецькі, болгарські та турецькі сім’ї й тепер демонструє їхню спільну спадщину. У будівлі, що є спадкоємцем грецької, болгарської й чорногорської культур, кожному відведено по кімнаті.

Ще одна визначна пам’ятка в районі — вулиця Істасьйон. Вулиця варта уваги через її парки, особливо ароматні липи.