Побачити

Киркларелі — місто, де у Фракії з’явилися перші ознаки міського життя. Воно привертає увагу археологічними знахідками. У музеї Киркларелі виставлено знахідки, виявлені під час розкопок у регіоні. Завдяки багатій колекції музей розповідає про історію цих місць, зокрема давнього міста Канлиґечит і кургану Ашаги-Пинар. У Киркларелі також варто побачити зразки османської цивільної архітектури XIX століття.

Комплекс Соколлу Мехмет-паші

Комплекс займає велику територію біля в’їзду до району Люлебургаз. Його збудували в 1569–1570 роках для богослужінь, торгівлі та освіти. До складу комплексу входять мечеть, крамниці з арками, караван-сарай, хамам і медресе. Комплекс звели великий архітектор Сінан та його команда. Він займає близько 40 000 квадратних метрів за межами візантійських мурів, більша частина яких була зруйнована. Із західного боку комплексу Соколлу Мехмет-паша збудував палац для тогочасного султана.

Комплекс Хизир-бея

Комплекс розташований у центрі Киркларелі й складається з мечеті, хамаму та ринку-арасти. Мечеть збудував Кьосе Міхалзаде Хизир-бей у 1383 році, а в 1824 році її відреставрував Юсуф-паша з Айдоса. Хамам і ринок-араста також були збудовані Кьосе Міхалзаде Хизир-беєм у 1383 році та розташовані поруч один з одним. Згідно з написом у жіночому відділенні, Хаджи Хюсейн-ага відреставрував хамам між 1683 і 1704 роками.

Візе (мечеть Газі Сулейман-паші)

Мечеть розташована між внутрішніми та зовнішніми мурами в кварталі Кале району Візе. Її збудували в VI столітті за часів Юстиніана, а в другій половині XIV століття переобладнали на мечеть. План будівлі прямокутний, майже квадратний. Капітелі мармурових колон виконані в коринфському стилі.

Фортеця Візе

Фортеця охоплює північну та західну частини міста в кварталі Кале району Візе. Вважається, що спочатку її звели у 72–76 роках до нашої ери. Пізніше, у візантійський період (527–565), Юстиніан відновив фортецю. У міських мурах на півночі використано ретельно тесане каміння з блакитним відтінком. Це дає підстави припускати, що споруду перебудували наприкінці візантійського періоду.

Античний театр Візе

У результаті розкопок у районі Візе виявили єдиний відомий на сьогодні театр римського періоду. Він міг вмістити близько 4 000 глядачів; місця для сидіння та сходинки повністю виготовлені з мармуру. На території театру також знайшли велику жіночу статую та чотири сценічні рельєфи. Ці знахідки виставлені в музеї Киркларелі.

Монастир Айя-Нікола

Монастир у районі Кийикьой — один із найкращих прикладів висічених у скелях монастирів візантійського періоду (VI–IX століття). Церква розташована на першому поверсі, священне джерело — під нею, а приміщення для ченців — вище. У скелях вирубані кімнати, розташовані ярусами. З північного боку сходи ведуть униз до священного джерела. На схід від церкви є другий вхід.

Мечеть і міст Бабаескі

Мечеть збудували у 1555 році Джедід Алі-паша за проєктом архітектора Сінана. Вона й досі діє. Її мінарет з одним балконом був зруйнований під час Балканської війни 1912 року, а згодом відбудований. Мечеть є зменшеною копією мечеті Селіміє в Едірне.

Міст Бабаескі — ще одна пам’ятка, яку варто побачити в районі Бабаескі. Його збудували у 1633 році, за правління османського султана Мурада IV.

Міст Соколлу Мехмет-паші

Міст збудували на честь великого візира Соколлу Мехмет-паші у 1569–1570 роках. Лицювальні камені оброблені молотком, а опора з боку контрфорсу міцна. Спрямований угору за течією бік опори, з боку Люлебургаза, має форму піраміди, що спирається на половину правильного дванадцятикутного плану, і зберіг свою первісну структуру. Іншу опору некваліфіковані будівельники перебудували у формі конуса замість піраміди. Попри це, міст і досі використовують.

Міст збудували для перетину водних потоків на караванних і поштових шляхах. За часів Османської імперії сотні будівельних майстрів працювали під керівництвом одного з палацових архітекторів, якого обирав головний архітектор армії, що вирушала в похід. Ця команда зводила споруди й мости відповідно до військової стратегії. Деякі мости поспіхом будували з дерева. Міст Соколлу Мехмет-паші — один із небагатьох мостів на потоці Харамі, що збереглися донині й розташовані на західних маршрутах військових походів.

Міст Алпуллу (Синанли)

Міст збудували в середині XVI століття, за часів Соколлу. Це один із найвеличніших мостів, створених архітектором Коджа Сінаном. Міст має стрілчасту арку. Для цієї великої арки Сінан використав цілісні лицювальні камені завдовжки 76 см. Каменів для арок такої ширини немає на жодному іншому мосту. Довжина цих каменів сягає 2,5 метра. Профіль карниза однаковий, а зовнішні поверхні з’єднані зв’язувальним камінням.

Міст Акарча в Пехліванкьої

Міст розташований на річці Ергене, на дорозі Узункьопрю — Едірне. Його збудували, щоб долати повноводну річку Ергене, яка була перешкодою для розширення Османської імперії з Анатолії на Балкани. Навколо великої круглої центральної арки розташовані ще шість арок — усього їх сім. Міст і досі використовують. Верхня половина напису на ньому відламана, тому дати немає й точний рік будівництва невідомий. Однак за способом будівництва, матеріалами та призначенням можна припустити, що міст звели у XVI столітті.

За переказами, міст побудував майстер на ім’я Павлу. Попри всі зусилля, закріпити центральне склепіння не вдавалося. Розповідають, що майстер запропонував урятувати центральне склепіння, принісши в жертву хороброго чоловіка та замурувавши його в стіні. Як останній вихід вирішили жеребкувати серед жінок, які приносили робітникам їжу, і принести в жертву ту, кому випаде жереб. На жаль, жінка, якій випав жереб, щойно народила дитину й годувала її грудьми. Та наступного дня її принесли в жертву й замурували у склепінні. Після цього склепіння вдалося завершити. Тому кажуть, що щоп’ятниці вночі біля опори чути плач жінки, а між двома каменями проступають краплі молока.

Печерні монастирі Візе

Це пам’ятки візантійського періоду в районі Асмакаялар міста Візе. Каменярі облаштували їх, використавши низку природних печер, розташованих одна за одною. Поблизу також привертають увагу скельні гробниці зі схожими особливостями. Частину монастиря використовують як хлів.

Церква Коюнбаба

Церква розташована в селі Коюнбаба центрального району Киркларелі, де за османських часів разом жили болгари й турки. Вона частково збереглася. Її архітектурні особливості належать до другої половини XIX століття. Лицювальні камені оброблені молотком, а кутові камені обрамлені. Частина даху обвалилася. Коли болгари жили в селі Коюнбаба, церква була відкрита для болгарських християн. Після того як болгари покинули село внаслідок обміну населенням 1924 року, церкву залишили.

Мечеть Кади в Киркларелі

Мечеть розташована в центрі Киркларелі. Її збудували у 1577 році (985 року за календарем хіджри); вона має квадратний план і досі діє. Її називають мечеттю Кади через суд, який раніше розташовувався неподалік. Будівлю також називають мечеттю Емін Алі-челебі. Три фасади облицьовані тесаним вапняком. Обрамлення та фронтони вікон нижнього ряду майстерно виконані з вапняку. Єдині декоративні елементи мечеті — рельєфні розетки на розвантажувальних арках біля їхнього звуження. Стеля й дах дерев’яні, чотирисхилі та вкриті черепицею в турецькому стилі. Багатогранний мінарет примикає до мечеті.

Фонтани

Згідно з наявними письмовими джерелами, у центрі Киркларелі було 15 традиційних фонтанів, але збереглися лише чотири. Два з тих, що вціліли, перенесли в інше місце.

Ось деякі з них:

Фонтан-паша

Фонтан збудували у 1622 році. Односторонній пристінний фонтан квадратного плану виготовлений із тесаного вапняку й розташований біля західного кута стіни подвір’я мечеті-паші в районі Коджахидир. На плиті, встановленій у невисокій ніші зі стрілчастою аркою, є один кран. Замковий камінь арки виступає назовні. Фонтан дуже простий; прикрашені лише карниз і плита.

Фонтан Кайюмоглу

Фонтан збудували у 1772 році в районі Караджабрахім. Це кутовий фонтан прямокутного плану; вода витікає з крана в ніші з круглою аркою на одному з його боків. У цій ніші, ближче до верхівки арки, розміщено напис про будівництво; з обох боків арки є декоративні цвяхи, а вгорі — напис про ремонт. На передньому фасаді фонтана над резервуаром розташоване склепіння, а карниз утворює трикутний фронтон.

Фонтан біля в’язниці

Фонтан у районі Каракаш збудували в другій половині XIX століття. Пізніше поруч із квадратним фонтаном із двома фасадами звели будівлю в’язниці, яка й дала йому назву. Нині використовують лише один бік двостороннього фонтана з нішами, увінчаними круглими арками. Деякі замкові камені арок мають форму прямокутників, що виступають назовні. Кути фонтана оформлені заокругленими пілястрами та двома рядами профільованих карнизних тяг.

Хамам Хизир-бея (подвійний хамам)

Хамам розташований у центрі Киркларелі, на площі Джумхурієт. Його збудували у 1383 році (785 року за календарем хіджри), відремонтували у 1683 році, і він працює досі. Зовнішні поверхні стін облицьовані вапняком, обробленим молотком. Світлові ліхтарі купола зроблені з вапняку та привертають увагу. Хамам збудований поруч із ринком-арастою.

Хамам Соколлу Мехмет-паші в Люлебургазі

Хамам збудували у 1569–1570 роках разом із комплексом Соколлу Мехмет-паші в Люлебургазі, який архітектор Коджа Сінан звів на замовлення Соколлу Мехмет-паші. Нині муніципалітет реставрує його, щоб облаштувати тут міський музей. Це подвійний хамам класичного турецького типу з окремими відділеннями для чоловіків і жінок. Будівля увінчана куполом; навколо неї звели 11 крамниць, щоб забезпечити прибуток.

У кварталі Яйла в Киркларелі є кілька особняків XIX і XX століть. Деякі з них переобладнали й відкрили для відвідувачів, інші досі використовують як житло. Найвідоміший особняк османського стилю — Будинок культури й мистецтв Киркларелі, який перетворили на Музей пам’яті міста. Завдяки письмовим, візуальним і звуковим матеріалам, а також восковим фігурам, будівля є важливим осередком знайомства з багатою історією міста. У кварталі також є копія будинку Мустафи Кемаля Ататюрка в Салоніках. У Будинку Ататюрка, планування якого повторює будинок Ататюрка в Салоніках, є передпокій, кухня, військовий кабінет, робочий кабінет, спальня, ванна кімната, а також приміщення для Ататюрка й дітей родини.

Особняк Додоглу та Будинок культури Алі Ризи-ефенді — ще два особняки в кварталі Яйла, які заслуговують на увагу. Особняк Додоглу, збудований у XIX столітті, використовували як адміністративну будівлю. Упродовж своєї історії Будинок культури Алі Ризи-ефенді приймав грецькі, болгарські й турецькі родини, а тепер представляє їхню спільну спадщину. У будівлі, що зберігає спадщину грецької, болгарської та чорногорської культур, кожній із них присвячено окрему кімнату.

Ще одна цікава пам’ятка кварталу — вулиця Істасьон. Тут варто прогулятися парками, а особливо помилуватися запашними липами.

Маяк Ігнеади

Маяк Ігнеади розташований на західному узбережжі Чорного моря, у місті Ігнеада провінції Киркларелі, і є однією з найвідоміших історичних пам’яток регіону. Його будівництво замовили у 1866 році, за правління османського султана Абдул-Меджида. Після Кримської війни маяк звели, щоб забезпечити безпечне судноплавство вздовж чорноморського узбережжя.

Маяк стоїть на скелі на висоті 44 метрів над рівнем моря. Його біла башта з тесаного каменю сягає майже 25 метрів. До модернізації маяк працював на гасових лампах і за допомогою годинникових механізмів. Сьогодні він і далі допомагає суднам орієнтуватися в Чорному морі. Розташований поруч із національним парком заплавних лісів Ігнеади, маяк приваблює відвідувачів своєю історією, навколишньою природою та панорамними краєвидами узбережжя.