Побачити

Етнографічний музей ім. проф. д-ра Туран Язган

Музей, розташований біля входу в зону відпочинку Гьокчай, є найбільшим і єдиним музеєм етнографічних килимових виробів у Туреччині, з виставковим залом, що є водночас і горизонтальним і вертикальним. Окрім понад 3000 традиційних килимів і килимових доріжок, у музеї міститься традиційний одяг, що відбиває фольклорні характеристики міста й турецького світу загалом, а також традиційний одяг, стара побутова техніка, вогнепальна зброя та сільськогосподарські інструменти, намет-кочовик Йорук, традиційні диванні чохли, ткацькі верстати, фаянсові глечики й дистиляційний апарат, що використовується у виробництві трояндової олії. Після відвідування 10-поверхового музею, ви можете насолодитися видом Испарти зі Сторожової вежі.

Повільні міста

У Туреччині 28 міст отримали титул cittaslow («повільне місто»). Два з них знаходяться в Испарті: Ялвач та Егірдір.

Егірдір — район, багатий історією та природою, з озером Егірдір і його постійно мінливими кольорами. У районі лежить також острів Джан, право власності на який Мустафа Кемаль Ататюрк подарував жителям Егірдіра; є там і дуби Каснак, і ліси Амбрових дерев, які рідко зустрічаються у світі, а також яблука й метелик Аполлон, яких можна побачити тільки в Егірдірі.

Ялвач — культурне місце, колиска багатьох цивілізацій з доісторичних часів — дає нагоду своїм відвідувачам прожити майже 5000 років за один день. Потрапляючи до Ялвача, який був колись найактивнішим місцем в Анатолії завдяки своєму географічному розташуванню, де зустрічалися всі дороги й мандрівники, — ви вирушаєте в насичену й чарівну подорож, що веде вас від традиційного життя до вишуканих, але вже забутих ремесел, і від історичних руїн до їхньої сучасної культурної спадщини.

Острови в озері Егірдір: Острів Єшиль та острів Джан

Острів Єшиль (Yeşil Ada), що знаходиться в 1,5 км від центру міста Егірдір, зберігає свою автентичність завдяки дерев'яним будинкам, зведеним на фундаменті з каменю, вузьким вуличкам і невеличким рибальським прихисткам, що займають територію площею дев'ять гектарів. Острів Єшиль, раніше відомий серед місцевих жителів як НІС, привертає увагу безліччю помешкань для проживання й рибними ресторанами. На острові також стоїть Церква Святого Стефана, яку християни вважають священною.

Острів Джан (Can Ada) — це барвистий острівець площею 7000 квадратних метрів, розташований між озером Егірдір та островом Єшиль. На острові відсутній міський розвиток. Острів подарували Ататюрку під час його візиту до Егірдіра.

Замок Егірдір

Хоч і не було досягнуто остаточної згоди щодо дати спорудження замку Егірдір (Eğirdir Kalesi), який складається з внутрішніх і зовнішніх споруд, відомо, що сьогоднішні його залишки належать до Візантійського періоду. Фортечні стіни, які реставрували в різні часи, було збудовано рядами цеглин і каменів. На фортечних стінах розмістили резиденції; сама фортеця розташована на півострові, який виступає в озеро Егірдір.

Стародавнє місто Адада

Назва стародавнього міста Адада (Adada Antik Kenti), що знаходиться в районі Сютчулер, у 89 км від Испарти, уперше згадується в написі з договору, укладеного з містом Термессос, датованого II столітті до н. е. Також відомо, що найманці з Ададали служили в арміях елліністичних королів. Найкращі дні місто пережило за часів Римської імперії. У місті досі стоять руїни замків, театру, офіційних будівель, церкви й інші споруди. Храм Траяна є одним з найвідоміших храмів у районі Пісідія. Храм Імператорів і Зевса Мегістоса-Серапіса вказує на наявність існування в місті культу Зевса Мегістоса й Серапіса. Будівля датується кінцем II й початком III століть. Ще одна важлива споруда міста — це місце для зустрічей просто неба з 20-ярусними рядами для сидіння.

Стародавнє місто Аполлонія

Стародавнє місто, засноване Селевком I, стоїть у районному центрі в Улуборлу, яке назвали Аполлонією за часів від фригійського періоду до кінця візантійського періоду. У місті варто подивитися на руїни акведуків Джірімболу й замок Улуборлу. Споруди було побудовано в 1869–1872 роках, щоб доставляти воду до замку з джерела Кавіль гори Капи.

Стародавнє місто Антіохія в Пісідії

У цьому стародавньому місті знаходяться руїни Римської й Візантійської цивілізацій, які сформувалися в елліністичний період за кілометр на північ від району Ялвач. Стародавнє місто Антіохія (Antiokheia Antik Kenti) — це місце, де Святий Павло, який зіграв важливу роль у розповсюдженні християнства, проголосив свою першу задокументовану проповідь. У місті стоїть церква Святого Павла, у якій за спеціальним дозволом можна проводити релігійні служби.

Щороку багато туристів-християн здійснюють сюди паломництво. Через це стародавнє місто й Церква Святого Павла займають важливе місце серед релігійних центрів туризму в нашій країні.

Храм Августа, церкви, театр, Римська лазня, площа Тиберія, Пропілон, Монументальний Фонтан, Колонна вулиця й акведуки стародавнього міста — це лише деякі зі споруд, які частково збереглися до наших часів.

Святилище Мена

У п'яти кілометрах на південний схід від Антіохії споруджено важливе святилище Мена — одного з найшанованіших богів фрігійського й пісідійського регіонів, починаючи з ранніх періодів Першої ери. У самому центрі регіону знаходиться Храм Мена, оточений стінами Теменосу з місяцеподібними рельєфами й написами. Люди вірили, що Мен, месопотамець за походженням, поширював добро й зцілення, використовуючи магічну силу Місяця.

Музей Ялвача

Дослідження стародавнього міста Антіохія в Пісідії, яке було предметом археологічних досліджень протягом близько 150 років, призвели до створення музею в Ялвачі в 1900-х роках. Артефакти, здобуті під час розкопок, проведених ученими зі Сполучних Штатів, було перенесено до будівлі середньої школи в Ялвачі наприкінці періоду розкопок. Згодом побудували склад для додаткових артефактів, виявлених у Ялвачі й на прилеглих територіях, хоча розкопки було завершено 1947 року. Деякий час артефакти виставляли в бібліотеці Ялвача, але стало зрозуміло, що потрібне інше приміщення. Будівництво розпочалося 1963 року, а музей відкрили для відвідувачів 1966 року як Музей Ялвача (Yalvaç Müzesi).

Мечеть Хизир Бея в Егірдірі

Дата будівництва Мечеті Хизир Бея (Hızır Bey Cami), також відомої як Велика Мечеть, невідома. Однак вважають, що Хизир Бей будував стіни кладкою з ущільненою ґрунтовою покрівлею. Уміщаючи 3000 вірян, мечеть усередині мала колодязь для снігу, щоб зняти навантаження снігу на даху взимку. Дах мечеті був частково відкритий. Мечеть було зруйновано 1814 року внаслідок пожежі, але її відбудували зі збереженням оригінального стилю мутеселлім Егірдіра й настоятель мечеті Їланлиоглу Шен Алі Ага.

Медресе Дюндар Бея

Медресе Дюндар Бея (Dündarbey Medresesi) було побудовано як заїжджий двір 1237 року під час правління сельджуцького султана Гияседдіна Кейхюсрева ІІ. На медресе його перетворив Хамідоглу Дюндар Бей 1301 року. Медресе двоповерховий із внутрішнім двориком усередині, а двір має 30 келій. Великі кам'яні двері біля воріт медресе обрамлено гравіюваннями у формі геометричних фігур у сельджуцькому стилі.

Церква Святого Стефаноса (острів Єшиль)

Розташована на острові Єшиль у районі Егірдір, церква тягнеться зі сходу на захід і має прямокутне планування. Церкву, з трьома нефами й апсидами, було побудовано в другій половині XIX століття. Бічні стіни було споруджено з рваного бутового каменю, а на східній стіні будівлі виступає напівкругла апсида. Підвіконня обрамлено блоками з білого мармуру, а інтер'єр оздоблено прикрасами ліпної роботи. Церкву було внесено до реставраційних досліджень у межах Проєкту досліджень озерного краю; зовнішні стіни було перебудовано, дах перекрито, внутрішні дерев'яні елементи також оновили.

Корчма Гелендост Ертокуш

Відома також як корчма Гелендост (Gelendost Hanı), корчма Ертокуш (Ertokuş Hanı) у районі Гелендост стоїть на східній стороні озера Егірдір, а також на історичному маршруті караванів, що з'єднує Егірдір з Коньєю.

Побудована на прямокутному майданчику для зустрічей і простягаючись у напрямку північ-південь, корчма складається з внутрішнього дворика й внутрішніх секцій помешкань. Внутрішній дворик розмістили по центру з південного фасаду, і він має пресовані аркові ворота, що відчиняються на купольні двері, які встановили в глибокій бухті з загостреними арками. Його оточують напіввідкриті помешкання, укриті загостреними циліндричними склепіннями, вибудованими один навпроти одного по східному й західному краях.

Корчму побудував Мюбарізеддін Ертокуш у 1203–04 роках згідно з чотирирядковим мармуровим написом каліграфією Сулюс на купольній закритій/укритій частині.

Музей демократії та розвитку Сулеймана Деміреля

Музей знаходиться в Ісламкьої, у 24 км від центру міста Испарта. Споруди, побудовані у формі соціально-побутового комплексу, до якого входить музей, займають площу 16 000 квадратних метрів. У соціальному комплексі містяться мечеть, основна будівля музею, будівля бібліотеки, житлові й складські будівлі. Експонати в різних залах пов'язані з життям і діяльністю Сулеймана Деміреля, який протягом багатьох років був прем'єр-міністром та президентом Туреччини. Серед виставлених експонатів — подарунки Демірелю, отримані під час внутрішніх і міжнародних поїздок, пам'ятні фото й почесні нагороди, малюнки різних періодів, створені місцевими художниками, а також фотографії сенсацій та початків важливих проєктів у період розвитку Туреччини. Тисячі робіт у бібліотеці й архівних відділах музею також доступні для дослідників.