Заснування Сельджуцької та Османської імперій поклало початок розвитку турецького ісламського мистецтва. Сельджуки були покровителями мистецтва і літератури. Вони розробили яскраву систему декоративно-прикладного мистецтва, створивши свій власний самобутній стиль. Османська турецька спадщина невіддільна від турецького ісламського мистецтва. Османська імперія проіснувала з кінця 13-го століття до початку 20-го століття. Довгий час існування в поєднанні з величезною територією призвело до розвитку народного і самобутнього мистецтва, масового виробництва плитки і посуду, ювелірних виробів, турецького мистецтва мармурового живопису, відомого як "ебру", турецьких килимів і гобеленів, а також неповторних османських мініатюр і декоративного османського ілюмінування. Османи також відомі тим, що вони розробили яскраво-червоний пігмент, ізнікський червоний, в кераміці, популярність якого досягла свого піку в 16 столітті. Ісламське мистецтво часто характеризується повторюваними мотивами, такими як використання геометричних квіткових або рослинних візерунків у повторенні, також відомих як арабески. Арабески в ісламському мистецтві часто використовуються для позначення трансцендентної, неподільної і нескінченної природи Бога.