Ісотричні місця Середземноморського регіону Туреччини. Досвід GoTürkiye

Аназарб, Адана

Аназарб — це місто в Кілікії, яке в період Римської імперії було відоме під назвою Кесарія. Воно розташоване у 30 км на південь від міста Козан, поблизу району Сейхан у провінції Адана. Сьогодні це місце називається Анаварза. До міста легко можна дістатися із Адани. Сюди можна відправитися у подорож на один день. Після відвідування руїн навколо сучасного села Айшехока, слід підготуватися до крутого підйому, адже у середньовічному замку, розташованому на вершині гори, варто побувати, а також помилуватися дивовижним видом рівнини Чукурова, що простягається по всій території. Місто входить до попереднього списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, оскільки зберігає культурні сліди різних періодів, зокрема таких як елліністичний, римський, середньовічний та османський.

Андріаке, Анталія

Андріаке — це давній порт Міри, розташований в 10 км на захід від Демре. Сьогодні це все ще порт для відвідувачів, які відвідують затонуле місто Кекова на човнах. Недавні розкопки, які проводили турецькі археологи, повернули місту вигляд гавані. Було відбудовано агору і велику цистерну під нею, розкопано та відреставровано дерев’яну модель корабля, яка була розміщена у гавані, а також пам’ятники навколо гавані й агори. Окрім того, було відбудовано стародавнє зерносховище, що називалося «Хораі» («Horrae»). У зерносховищі збереглося все, окрім даху. Зараз воно служить як Музей лукійських цивілізацій. Тут також було знайдено єдину відому у Лукії синагогу.

Аріасос, Анталія

Аріасос — одне з найпривабливіших міст античного регіону Пісідія. До міста легко дістатися, оскільки воно розташоване близько 60 км від Анталії і всього 1 км від головної дороги, що веде з Анталії у Буджак. При вході у місто вас вітатимуть дивовижні монументальні ворота, відомі як Тріумфальна арка. Тріумфальна арка присвячувалася римському імператору за його перемоги у війнах. На вершині арки були встановлені статуї, і, згідно з написами, вони стосуються імператора Олександра Севера, який переміг персів під час походів у 3 столітті до н.е. Якщо пройти далі на північ, можна побачити руїни Римської лазні та кількох монументальних гробниць. Пісідійці прикрашали свої міста гробницями на відміну від стародавніх греків, які зазвичай використовували кладовища за межами міст. Можна також відвідати театр і центр міста, а також отримати неймовірні враження від прекрасних видів ландшафтів Анатолії. Якщо ви маєте достатньо часу та енергії, можете дослідити давню дорогу на північ від міста.

Ариканда, Анталія

Ариканда — це місто, розташоване поблизу крутого схилу Таврських гір, що відкривають чудовий природний пейзаж і дивовижний вигляд стародавнього міста. Ариканда знаходиться в мальовничій долині під назвою Арикандос, або Aykırtca, в місці неймовірної краси та глибокого спокою поміж соснових та кедрових дерев. До нього можна дістатися головною дорогою, що веде з Фініке до Елмалі; до Фініке шлях становить 35 км, а до Анталії — 150 км. Відомо, що Ариканда є одним із старих міст Лікії, оскільки його назва закінчується на -анда, що свідчить про анатолійське походження; і датується воно 2 тис. до н.е. Значна частина міста була виявлена завдяки розкопкам міста турецькими археологами починаючи з 1969 року. Окрім мабуть однієї із найбільших в Лукії лазнь, тут знайдено загалом 4 лазні. Відвідувачі вперше зустрічаються тут з великими монументальними храмовими могилами, що є унікальними для цієї місцевості, оскільки лікійці обожнювали своїх героїв, тому і ховали їх у могилах у формі храму. У місті є держава і громадська агора, театр, Одеон (концертний зал), булетеріон (будівля парламенту) та залишки будинків і вілл. Особливо прекрасне місце розташування має театр. Над театром розташований стадіон, один із найкращих прикладів стародавнього світу. Після відвідування Ариканди, варто піти на місцевий ринок поблизу джерел води і лікійських скельних гробниць.

Аспендос, Анталія

Стародавнє місто Аспендос розташоване в 40 км на схід від Анталії, і до нього досить легко дістатися по річці відомій в давнину як Евримедон, а сьогодні — Кепрючай (Köprüçay). Евримедон був відомий в історії Битвою на Евримедоні, першою битвою, що відбувалася як на воді, так і на суші, у V столітті до н.е. Театр міста Аспендос — це театр, який не лише найкраще зберігся серед театрів римської епохи, але й був найдосконаліше спроєктованим театром того часу. Турки-сельджуки відновили стародавній театр майже через тисячу років після його будівництва, щоб використовувати його як караван-сарай і палац. Це відновлення допомогло театру зберегтися до наших днів майже неушкодженим. Це єдиний зразок стародавнього театру, в якому будівля сцени досі стоїть у повну висоту, і в ній відсутні лише статуї в нішах. Варто також прогулятися по місту, щоб побачити величну базиліку, агору, фонтан та акведуки. Унікальними у цьому місті також є сифонні системи.

Кандиба, Анталія

Кандиба — надзвичайно цікаве місто Лікії, що знаходиться лише за 25 км від мальовничого курортного містечка Каш. Особливо варто його відвідати навесні, щоб насолодитися квітами, а також стародавнім містом та традиційним селом Гендіє. Однак у місті ніколи не велися розкопки і немає багато на що подивитися, оскільки це звичайне місцеве село. Руїни і сільська місцевість перебувають в ідеальній гармонії. Варто також відвідати місцеві дерев’яні сховища, які і досі використовуються і зроблені за зразком давніх лікійських будинків та гробниць.

Мира, Анталія

Стародавнє місто Мира у Лікії отримало свою назву від рослини мирра, як в історичних текстах пише у «ладані та мирі». Мира розташована на відстані 140 км від Анталії і сьогодні місто має назву Демре. До міста можна дістатися прибережною дорогою із захоплюючими краєвидами з Анталії у Фетхіє. Відвідувачів зустрічає чудовий вид лікійських скельних гробниць, розташованих у цитрусових садах і поруч із великим театром з римського періоду. Стародавні театри присвячувалися Діонісу, який часто спускався у підземний світ, щоб відвідати свою матір Семелу. Лікійці, будуючи свої гробниці поруч із театром, прекрасно розуміли цю міфологічну історію. Гробниці переважно будувалися у «формі будинку», коли дерев’яні лікійські будинки копіювалися на камені, і деякі з них мають рельєфи, які досі можна чітко побачити. Досить добре зберігся також стародавній театр, і в ході недавніх розкопок було виявлено, що він був побудований поверх існуючого елліністичного театру. Також можна побачити каплицю, яку розкопали нещодавно неподалік від театру. Сміливцям варто також відвідати пагорб Акрополя заради його ранніх стін, древніх сходів, що піднімаються до нього, і чудового виду на рівнину Демре. Другий великий некрополь Мири знаходиться у східній частині долини Демре. Хоча його рідко хто відвідує, все ж у цій місцевості також є чудові могили та рельєфи. Тут слід бути обережним, оскільки до цих могил немає сходів чи перил.

Церква Святого Миколая, Анталія

«На західній околиці села Демре знаходиться знаменита церква Святого Миколая Мірлікійського, яку відвідували в колишні часи паломники, а тепер відвідують туристи», — написав професор Джордж Бін у своїй книзі «Лукійська Туреччина». Він народився у Патарі близько 300 р. н.е., став єпископом Мири; також відомий своїми чудесами, був святим покровителем Греції і Росії, а також дітей, торговців, моряків і вчених. Проте скептики ставлять під сумнів саме його існування. Безсумнівно, що він жив та помер у місті Мира. Присвячену Миколаю церкву розкопали турецькі археологи, і було додано дах для захисту споруди. Гробниця святого знаходиться всередині церкви і має кириличні написи, вирізані під час реставрацій, проведеної російськими майстрами у XIX столітті. У ХІ ст. гробниця була відкрита, а рештки святого відвезені до міста Барі в Італії. Рештки святого зберігаються в музеях обох міст: і в Анталії, і в Барі.

Олімпос, Анталія

Олімпос знаходиться на відстані приблизно 80 км на південний захід від Анталії, в межах Національного парку Олімпос-Бейдаглари. Місто особливо важливе тим, що у ньому зокрема і в Лікії загалом, розташована гора Олімпос, що відома сьогодні під назвою Муса-Даг. Археологічні дослідження справді виявили кілька святинь на горі Олімпос, присвячених богу ковальства Гефесту, отже це може стосуватися сусідньої Химери. Місто розташоване на знаменитому пляжі Олімпос, який відкритий для відвідувачів з усього світу протягом цілого року. Через це стародавнє місто проходить також Лікійський шлях, велика пішохідна стежка у Лікії. Стародавня гавань та пам’ятники, розкидані по її обидва боки, надають місту розкішного вигляду. У місті є театр, руїни мосту, недобудований, але досить вражаючий своїм фасадом, величний храм, кілька могил та стародавніх будівель ранньохристиянського періоду. Екзотичного вигляду місту надають затоки із густими лавровими деревами, що його оточують.

Патара, Анталія

З півночі на південь вздовж гомерівської долини Ксанф розташовані чотири із шести найважливіших міст Лікії: Тлос, Пінара, Ксанф і Патара. До Патари легко дістатися із основних аеропортів, таких як Даламан або Анталія. Як гавань Патара має відмінне розміщення, і за легендою вона є місцем народження бога Аполлона, що надає їй унікальної важливості. Вперше місто згадується у хетських текстах під назвою Патар, в лікійській мові стала Патара і так називалася впродовж римського періоду. Починаючи з 1990 р. завдяки успішним розкопкам і реставраційним роботам турецьких археологів з піску, який несли величезні хвилі дивовижного пляжу, було виявлено значну частину міста. Патара була столицею Лікії в римський період і центром, де збиралася Лікійська ліга. Лікійська ліга — це перший сучасний тип демократії, в якій міста Лікії були представлені пропорційно своєму населенню. Через роботи Монтеск’є, який визначив Лікійську лігу найкращим прикладом античної демократії, вона впливала і на сучасні нації. Ідеальним чином було реставровано Булевтерій, де збиралася Лікійська ліга. У місті розміщені чотири великі бані, монументальна арка, чудовий театр, кілька гробниць та єдиний збережений приклад стародавнього «Паросу», або ж маяка. Окрім того, місто було батьківщиною святого Миколая, який служив єпископом у сусідньому місті Мира.

Перге, Анталія

Перге знаходиться на відстані приблизно 20 км на схід від Анталії, на головній дорозі до Аланії. Витоки міста сягають бронзового віку, у хетський період його називали «Парха біля річки Каастри», а в грецькі часи стало «Перге біля річки Кестрос». Понад 70 років у місті успішно вели розкопки турецькі археологи, а музей Анталії зберігає всі дивовижні знахідки, виявлені у Перге. Завдяки розкопкам і реставраційним роботам місто дає можливість просторого відвідування театру, стадіону, міських стін, лазень, агори та колонадної вулиці, що створює відчуття, ніби ви прогулюєтеся вулицями старовинного міста. Протягом періоду Римської Імперської місто було важливою гаванню, і в цей час стало досить заможним. Коли відвідувачі входять до міста через ворота пізньоримського періоду, їх зустрічає широка площа, над якою височіють елліністичні вежі. Відразу зліва від них знаходиться чудовий фонтан, прикріплений до лазні. Лазні Перге — один з найкращих прикладів римських лазень. Можна прогулятися колонадною вулицею, скористатися каналом для води, побудованим посередині для забезпечення подачі прісної води та прохолодного повітря, подивитися на магазини та цивільні будинки по обидва боки цієї вулиці і, щоб насолодитися видом, пройтися аж до Акрополя.

Фаселіс, Анталія

Фаселіс знаходиться приблизно в 70 км на південний захід від Анталії, і до нього можна дістатися мальовничою прибережною дорогою. Це місто було останнім на східному кордоні Лікії, яке у 7-му столітті до н.е. колонізували вихідці із Родосу. Це дуже мальовниче місто із трьома гаванями, які можна побачити і до сьогодні. Відвідувачі можуть насолодитися кришталево чистою водою, поплававши в одній із цих гаваней над стародавнім пірсом. Першими пам’ятками, які вітають відвідувачів, є монументальні гробниці та чудовий вид на військову гавань. Можна також побачити систему акведуків, що подавали воду до центральних лазень Фаселісу. Щоб дістатися до агори, будівлі агори та невеликого театру, який зберігся в особливо хорошому стані, слід пройти від головної дороги. Проходячи повз руїни монументальної брами, побудованої за часів імператора Адріана, можна дійти до південної гавані. З південної гавані можна також насолодитися прекрасним видом на гору Тахталі «Солима», яка височіє над містом.

Сагалассос, Анталія

Сагалассос знаходиться на відстані 120 км на північ від Анталії, на шляху до Іспарти. Цей край особливо гарний, оскільки надзвичайно близько знаходиться озеро Егридір (Eğirdir), одне з озер озерного краю Туреччини. Візит до Сагалассоса та озера Егридір також повинен включати відвідування музею Бурдур, де виставлені неймовірні зразки статуй і фризів. Чудові розкопки та реставраційні роботи, що проходили в Сагалассосі з 1989 року, роблять стародавнє місто дивовижним для відвідування. Сьогодні Сагалассос зустрічає відвідувачів своїм гарно прикрашеним старовинним фонтаном, де все ще можна пити воду із цих стародавніх басейнів. Анатолійське походження міста пов’язане з Лувіаном Салавасою. Місто процвітало в елліністичний та римський періоди. Це було друге за важливістю місто в Пісідії разом із Термессосом, і воно відіграло значущу роль в історії Пісідії. У місті знаходиться велика лазня, залишки нижнього і верхнього міст, де у нижньому місті представлені чудові зразки фонтанів і колонадна вулиця. Верхнє місто та урочиста Агора — це перлина з відновленим фонтаном часів Римської імперії. У верхньому місті переважають також Героон із фризом танцюючої дівчини, Булевтерій, «Мацеллум», який можна перекласти як ринок цінних товарів, і театр. Слід також відвідати Храм Діоніса і вирізані у скелях гробниці, властиві для Пісідії. Оскільки місто розташоване на надзвичайно великій висоті, майже 1500 метрів над рівнем моря, відвідуючи його взимку потрібно бути обережним через можливий сильний сніг. І навпаки, це чудове місце для відвідування влітку, коли майже завжди гарна погода і відчувається приємна прохолода.

Либр/ Селевкія (Памфілія)

Лирб у Памфілії — це прекрасне, але рідко відвідуване і маловідоме стародавнє місто. Недавня дорога дозволяє відвідувачам легко дістатися до Лирбу, що знаходиться приблизно в 20 км на північ від Сіде. Турецькі археологи, що працювали у Сіде, також проводили розкопки у місті Лирб. Будівля агори майже ціла, і можна побачити прикріплені до неї залишки екседри та бібліотеки. Лирб, мабуть, було містом, заснованим жителями Сіде, або ж навпаки, і, можливо, воно використовувалося для збереження скарбів міста Сіде, яке знаходилося на узбережжі і було відкритим для піратів, в той час, коли Лирб — в горах і добре захищений. Соснові ліси, що оточують все місто, створюють дуже мальовничий краєвид.

Сельге, Анталія

Сельге знаходиться на відстані 120 км на північний схід від Анталії і пропонує не тільки відвідати стародавнє місто, але і дозволяє відвідати Національний парк Кьопрюлю каньйон. Відвідуючи Сельге, варто виділити трохи вільного часу, щоб зайнятися рафтингом на прозорій воді річки Кьопрючай, в давні часи — Еврімедон. Сельге було пісідійським містом, розташованим у горах, і як відомо з давніх текстів, воно особливо процвітало завдяки виробництву оливкової олії та ряду трав, що ростуть у цій місцевості. У стародавньому місті і досі розміщуються місцеві жителі села, і цікаво спостерігати за місцевими, що живуть сьогодні на вершині стародавнього стадіону, театру та агори. Коли відвідувач заходить у місто, його зустрічає агора і місцеві сільські будинки, де можна зупинитися, щоб відчути на смак місцевий трав’яний чай і скуштувати гозлеме (gözleme), місцевий вид випічки, який селяни все ще готують. Стародавні стадіон, театр та агора знаходяться в нижній частині міста. Щоб побачити державну агору, одеон (концертний зал), колонадну вулицю і чудові кипарисові ліси, які ростуть лише в цій місцевості, слід зробити невелику прогулянку вгору.

Сіде, Анталія

Сіде, що означає гранат на місцевій анатолійській лувійській мові, є прекрасним курортом на Середземному морі. Село Селіміє — це маленьке туристичне містечко з численними старовинними пам’ятками і красивою гаванню. Сіде знаходиться на відстані 70 км на схід від Анталії, і до нього можна легко дістатися впродовж року. Ця територія, де розташовані Анталія, Перге, Аспендос і Сіде, називається Памфілія, і це єдиний давній географічний район в Анатолії, що носить грецьку назву. Усі інші стародавні райони, такі як Пісідія, Лікія, Карія та інші, названі анатолійською лувійською мовою. Памфілія означає «земля всіх племен», і це дійсно була суміш кількох різних народів, і їхня мова була змішана з місцевими мовами, і в результаті виник діалект «Сіде», який став сумішшю всіх мов. Нещодавні розкопки у Сіде зробили місто досить цікавим — кілька руїн, магазини, готелі, ресторани — все змішалося і змушує відвідувачів відчувати себе ніби на прогулянці у країні чудес. Музей Сіде, перетворений із давньої лазні, містить чудові скульптурні вироби міста, що позначають багатство та процвітання міст, особливо під час римського імператорського періоду.

Сілліон, Анталія

Сілліон — ще одне стародавнє місто вздовж Памфілійської рівнини, однак, на відмінно від таких міст як Перге та Аспендос, до нього важче дістатися та відвідати. Сілліон знаходиться на відстані 35 км на схід від Анталії, і до нього можна дістатися, проїжджаючи повз мальовничі села. Єдині два міста, які Олександр Македонський не зміг захопити, були поблизу Анталії, — це Термессос та Сілліон. Побачивши дивовижні укріплення міста, що все ще стоять на достатній висоті, стає зрозуміло чому. Піднятися до акрополя непросто, тому гарним рішенням буде взяти місцевого гіда з Анталії. На вершині можна побачити декілька будівель з елліністичного до візантійського періодів, проте найцікавішою спорудою є античний театр. Верхні сидіння театру знаходяться на пагорбі, тоді як нижні опускаються до низу скелі, і коли скеля тріскалася і падала, сидіння театру опускалися разом із нею.

Термессос, Анталія

Термессос — це, мабуть, одне з найбільш привабливих старовинних міст не лише Туреччини, а й усього світу. Національний парк гори Гюллюк (Güllük Dağı) додає до цього місця ще більше краси. До Термессоса можна легко дістатися з Анталії, до якої потрібно їхати 35 км на північний захід по дорозі Денізлі — Ізмір. Як випливає з назви із подвійним «сс», це було одне з міст лувійського походження. Жителі Термессоса пішли навіть далі, стверджуючи: «Ми не є ні пісідійцями, ні лукіанцями, ми — солімійці», посилаючись на свою священну гору Солімос (Güllük Dağı), де головне божество міста також називали Зевсом Солімеєм. Олександр Великий не зміг захопити місто, тому спалив його оливкові сади і продовжив свій похід як з міста Арріанос. Справді, складається враження, що місто розташоване на орлиному гнізді, захищене вражаючими укріпленнями, — майже неприступне. Оскільки до недавнього часу поруч не було сучасного населеного пункту чи доріг, що вели до міста, більшість будівель майже недоторкані, і це створює у відвідувача сильне відчуття, ніби блоки були покладені лише вчора. Оскільки Термессос — величезний, щоб його відвідати потрібно щонайменше 4 години, а ще краще увесь день. Тут знаходиться 4 кладовища з прекрасними зразками пісідійських гробниць з декількома рельєфами у досить чудовому стані, Театр з дивовижним видом на гору Солімос, Булевтерій елліністичного періоду, що стоїть на своїй початковій висоті, дуже вражаючі цистерни та водні системи, храми, лазні, колонадні вулиці та явно вражаючі ландшафти та ліси.

Ксанф, Анталія

«Я пройшов весь шлях із далекої Лікії, з берегів бурхливої річки Ксанф», — сказав Сарпедон, лікійський герой з «Іліади». Дійсно, Ксанф був столицею Лікії в ранні часи існування лікійської культури. Жителі міста щонайменше два рази за всю його історію здійснювали масові самогубства, щоб не здатися ворогові. Перший раз у 546 р. до н.е. під час вторгнення персів, і другий — у 1 ст. до н.е., коли Брут прийшов до Лікії, щоб зібрати тут військові сили. Свідчення про славні дні з IV ст. до н.е. прикрашають все місто. Відповідно до лікійської традиції центр міста прикрашений гарними лікійськими гробницями, більшість із яких мають рельєфні прикраси і написи лікійською та грецькою мовами. На жаль, багато чого було забрано із Ксанфу протягом 19 століття, коли товариші сера Чарльза приїхали до Лікії та винесли десятки коробок, переповнених скульптурними фігурками. Сьогодні у Британському музеї в приміщенні, присвяченому місту Ксанф, зберігається матеріал, який було вивезено з міста. Відвідувач Ксанфу якимось чином відчуває смуток міста, що колись стояло як розкішне місто в долині Ксанф, а зараз наче стоїть на самоті. Поруч із містом протікає річка Ксанф, і з акрополя на неї відкривається приголомшливий вид. Відвідувач спочатку приходить до міських воріт, і проходячи до агори, може побачити основи пам’ятника Нереїдам, який знаходиться в Англії. Тільки но підійшовши до агори, уздовж агори та театру відвідувачів зустрічають своєрідні лікійські гробниці. На схід від театру знаходиться Лікійський акрополь, а навпроти театру можна пройтися колонадною вулицею, побачити одну з найбільших базилік у Лікії. Подальша прогулянка проведе до Північного некрополя, де можна побачити найкращі зразки гробниць Лікії.

Кремна, Бурдур

Кремна розташована поблизу озерного району, приблизно за 90 км на північ від Анталії. З Анталії потрібно їхати до міста Буджак та повернути на схід, слідуючи за знаками до Кремни або села Чамлик. В основному місто було створене в римський період, і до цього, можливо, тут було невелике поселення. Кремна стала римською колонією; тобто до неї прибула група поселенців солдатів-ветеранів від імператора Августа, сім’ї яких тепер стали домінуючою соціальною групою в Кремні, а в ІІ столітті н. е. за часів імператора Адріана тут з’являються великі міські будівлі. Коли відвідувач наближається до міста, міські ворота зустрічають його приємною старовинною стежкою, і як тільки він заходить у місто, скрізь лежать залишки вражаючих будівель. Будівлі, які можна побачити, — це руїни лазні, агори, пропілону — монументальних воріт, колонадної вулиці та укріплення з глибоким насипом. На агорі є своєрідний блок з написами: цей прямокутний стовп є одним із найбільш захоплюючих пам’яток Кремни. Це оракул гри в кості; він містить серію з понад 60 текстів грецькою мовою, кожен з яких прикріплений до числа, і число представляє кидок із п’яти кубиків — стародавні кубики або астрагали, стародавня гра у кості; і кидаючи п’ять кубиків, потрібно подивитися на цифри, що загадуються перед кидком. З Кремни також відкривається чудовий вид, особливо на північ, а виявлені тут скульптурні роботи виставлені в музеї міста Бурдур.

Хаджилар, Бурдур

Хаджилар разом із Чатал-Хююк — одні із найдавніших неолітичних курганів у Туреччині. У 1956 році жителі села у Бурдурі показали Джеймсу Меллаарту кілька унікальних уламків кераміки, які, очевидно, походили з кургану поблизу села Хаджилар, приблизно на відстані 25 км на захід від Бурдуру. Дати виявленої кераміки були свідченням зв’язку між передісторією Давньої Месопотамії, Греції та Балкан. Пофарбована кераміка була прикрашена візерунками, а відібрані предмети були відновлені та доставлені до музею Анкари. Взяті разом матеріали вказують на поселення, яке починається десь з епохи пізнього неоліту і продовжується безперервно до епохи енеоліту. Значення розкопок у Хаджиларі полягає в тому, що місцевість була заселена «раніше, ніж будь-яке поселення, відоме в Туреччині на той час, і дали першу інформацію про культуру неоліту та раннього енеоліту в Малій Азії». Візит до Хаджилара слід завершити відвідуванням музеїв Анкари та Анталії.

Кібіра, Бурдур

Місто Кібіра розташоване на північ від Лікії і було столицею провінції в районі Кібіратіс (Cibyratis), який існував як конфедерація міст, заснована в II ст. до н. е. Її формували чотири міста: Кібіра, Бубон, Балбура й Ойніонда (Oinionda).

Грецький географ Страбон зазначав, що мешканці Кібіри були нащадками лідійців, корінних жителів цієї частини Малої Азії. Відомо, що у конфедерації використовувалися чотири мови: лідійська, грецька, пісідійська і солимська. Місто Кібіра було останнім місцем в Анатолії, де можна було знайти сліди давно забутої в інших частинах регіону лідійської культури. Важливим джерелом доходу мешканців Кібіри була металургія. Місто карбувало свої монети із середини I століття до н. е. до часу правління імператора Галлієна в середині III століття н. е.

Після римського завоювання Кібіра все ще була великим містом у регіоні. Значення міста посилювалося розташуванням на перехресті важливих шляхів, на кордоні між Карією, Лідією, Фрігією та Пісідією. Більшість будівель, що збереглися в стародавньому місті, були побудовані в римські часи, а точніше — після 23 р. н.е., коли місто було зруйноване землетрусом.

Наступні римські імператори надавали допомогу у відбудові міста. Імператор Тіберій звільнив Кібіру на три роки від сплати податків. Реконструкцію заохочував також імператор Клавдій, і вдячні жителі міста додали «Кесарія» до своєї назви. Вони також ініціювали організацію ігор і розпочали зустріч нової епохи з 25 року н.е. У 129 р. н.е. до Кібіри прибув, подорожуючи східними провінціями Імперії, імператор Адріан і надав багато привілеїв її жителям.

Ще один землетрус уразив Кібіру у 417 році. Цього разу, через несприятливі економічні умови, місто так і не вдалося відновити повністю. Територія Кібіри поступово зменшувалася, поки у VIII столітті останні мешканці не покинули місто. Вони переїхали до поселення Хорзум, яке сьогодні відоме як Гьольхісар (Gölhisar).

Антіохія, Хатай (Antiocheia)

Антіохія розташована в Східному Середземномор’ї, недалеко від сирійського кордону. Сучасне місто Хатай завжди було осередком поєднання різних культур і цивілізацій. Воно було встановлене сирійськими царями династії Селевкидів. Після несподіваної смерті Олександра Великого його наступники вели боротьбу між собою, щоб отримати контроль над його імперією. Сирію в цей час контролювали Селевкиди, а Антіохію близько 300 р. до н.е. заснував Селевк I Нікатор. Це було важливе місто під час ранньої історії християнства, зокрема для Сирійської православної церкви та Антіохійської православної церкви. Святий Петро, також відомий як Симеон, був учнем Христа, і одна з найперших християнських церков, яка і досі є місцем паломництва, була побудована в його честь саме в Антіохії. Тунель Тита, нещодавно розкопані римські Віли з чудовими мозаїками, селище Вакифлі та Дафне, стародавній житловий район, де було розкопано кілька вілл, — це одні з цікавих місць для відвідування. Мозаїчні підлоги, виявлені в цих будинках, представлені у музеї Антакья – Хатай. Дафне, або Харбіє, як місто називають сьогодні, також славиться своїми чудовими ресторанами для гурманів.

Ісс, Хатай
Миріандрус, Хатай
Росус, Хатай
Селевкія Пієрія, Хатай
Телль-Тайінат, Хатай
Домузтепе, Кахраманмараш
Анхіала, Мерсін
Антіохія Ламотіс, Мерсін
Афродісія Кілікії, Мерсін
Арсіноя, Мерсін
Аулай, Мерсін

Корикус, Мерсін (Корикос)

Район Мерсін – Адана, вздовж узбережжя східного Середземномор’я, повний старовинних пам’яток, і, мабуть, найбільш привабливим є Корикос, або Кизкалесі (Kızkalesi), що сьогодні є башнею. Стародавнє місто знаходиться на відстані 65 км від Мерсіна. Місто простягається із північного сходу до південного заходу, досягаючи Елайуса-Себасте на сході та печери Дженнет-і-Дженнем на заході. За розповідями Гередота відомо, що місто заснував кіпрський князь на ім’я Корикос, і це одне із кількох створених ним міст. Стародавнє місто було розкопане протягом кількох останніх років, і тут було знайдено кілька пам’яток, у тому числі театр. Найбільш привабливою частиною є два замки: один на морі, а другий на суші. Візит до Корикосу робить приємним красивий піщаний пляж.

Елайусса Себасте, Мерсін
Емірзелі, Мерсін
Епіфанія, Мерсін
Гьозлюкуле, Мерсін
Кіршу (Замок Мейданджик), Мерсін
Кюстюлю, Мерсін
Фортеця Мамуре, Мерсін
Анемурій
Мезгіткале, Мерсін

Ольба, Мерсін (Діокесарія)

Діокесарія, напевно, найпривабливіше стародавнє місто в Кілікії. Кілікія — це стародавній регіон, який охоплює майже все Східне Середземномор’я та Східні Таври. Стародавнє місто розташоване на відстані приблизно 70 км на північний захід від Мерсіна, і до нього веде дуже мальовнича звивиста дорога. Сучасну назву місту дає велика елліністична вежа під назвою «Узункабурч». Раннє місто розташоване десь за 6-7 км на схід від вежі Узункабурч. Під час Римського періоду місто було перейменовано на Діокесарею і перенесло своє місце з чудовими монументальними будівлями. Найцікавішим є коринфський храм місцевого бога Зевса Ольбіоса, що є найдавнішим відомим коринфським орденом в Анатолії. Окрім храму та елліністичної вежі, можна відвідати театр, храм Ніки, монументальну браму та цікаву пірамідальну гробницю.

Солі, Мерсін
Тапурелі, Мерсін
Замок Токмар, Мерсін
Замок Енюрт, Мерсін
Юмуктепе, Мерсін

Антіохія, Пісідія Испарта

Є кілька стародавніх міст, що мають назву Антіохія, на честь македонського царя Антіохоса. Місто Антіохія у Пісідії розташоване у сучасному місті Ялвач на відстані 110 км від Испарти. Важливість міста головним чином пов’язана із візитом св. Павла, і місто вважається місцем паломництва. Варті уваги храм Августа, системи акведуків, античний театр та недавно розкопані вулиці. Храм Мена (бога місяця) розташований на пагорбі із прекрасним видом на відстані приблизно 10 км на північ від міста.

Селевкія Сідера, Испарта

Каратепе, Османіє (Національний парк Асланташ)

Каратепе, Національний парк Асланташ знаходиться приблизно за 130 км на північний схід від Адани і має дуже мальовничу дорогу, яка веде Адани. Каратепе — укріплений пагорб над річкою Джейхан в Кілікії. Фортеця Каратепе-Асланташ датується кінцем VIII або початком VII століття до н. е. Каратепе-Асланташ — одне з найбільших недавніх археологічних розкопок, де були виявлені написи лувійською мовою. У XII столітті Хеттська імперія занепала, залишилось декілька невеликих королівств, розкиданих у районі південного сходу Малої Азії, в основному навколо Газіантепа, Малатьї та Османіє. Сьогодні руїни є дивовижними, адже завдяки турецьким археологам майже всі рельєфи та написи збереглися у своїй самобутній цілісності. Робить візит надзвичайним зокрема вид на Дамбу майже з усіх куточків Каратепе.

Кастабала, Османіє