Один із найбільших каньйонів світу: долина Іхлара

Мільйони років тому вулканічний комплекс Хасан став нестабільним і вивергнувся. Утворені вулканічні пласти сформували чимало ярів і розколин. Із цього самого комплексу бере початок річка Мелендіз: вона потекла на північний схід від гори Мелендіз, торуючи собі шлях зниженим руслом, вивітрюючи й розмиваючи породи та викинутий туф. Так утворилося її ложе, а по боках залишилися круті схили заввишки до 120 метрів — це і є долина Іхлара, один із найбільших каньйонів світу. Цю дивовижну формацію створили тектонічна активність і виверження гори Хасан. Ерозійна діяльність Мелендізу витворила велично мальовничий краєвид: долина тягнеться на 10 км до греблі Мамасі.

Перших мешканців цих місць називали «перистремма» — «люди спіральної води». Вони обрали Іхлару, або, радше, Іхлара обрала їх, адже тут склався власний мікроклімат. На березі річки здається, що життя ховається просто в долині. Оточені суворим на вигляд анатолійським степом, скелі Іхлари захищають її від стороннього вторгнення, а розкіш води та зелені огортає весь край. І справді, хоча в усьому регіоні клімат континентальний, у долині він близький до середземноморського, що дозволяє рости різним рослинам, насамперед фісташкам.

Як це видно повсюди, а найяскравіше — у Месопотамії, вода дарує життя всьому, чого торкається, живлячи навіть найбідніший ґрунт. Тому, діставшись цього краю, перші християни, які тікали від переслідувань Риму, оселилися тут і не шукали іншого місця.

Невдовзі край став прихистком для християн і розквітлим центром християнства. У IV столітті тут з’явилося чимало видатних християнських богословів, найвідоміші з яких — так звані Каппадокійські отці: Василій Великий, його брат Григорій Нісський та Григорій Богослов, головний речник вчення про Трійцю.

Долина Іхлара розташована в межах провінції Аксарай, у районі Гюзельюрт; проте нині найближчий аеропорт міститься в Невшехірі. Дістатися сюди можна, прилетівши до аеропорту Невшехір-Каппадокія та обравши тур із центру Невшехіра з одноденною поїздкою до долини. З центру Аксарая до долини також щогодини курсує громадський транспорт.

Наша перша зупинка — село Беліcирма: до нього близько 4 км пішки долиною, а починається шлях із 382 сходинок. Якщо ви плануєте повернутися до входу або йти далі до села Селіме, добре підготуйтеся до походу.

Перші християни, що тут оселилися, помітили, наскільки легко обробляється туф, і вирізьбили в ньому свої домівки та громадські приміщення, створивши місто, схоже на соти. Із заснуванням міста воно стало одним із центрів християнства. Разом із Мелендізом цей край перетворився на важливе природне, історичне й культурне місце, де з часом з’явилося понад сотню висічених у скелях церков і безліч помешкань.

Як ми вже казали, високі круті схили роблять долину природною фортецею. Тому вона була й важливим прихистком для ченців і відлюдників. Тих, хто знав християнське вчення й умів читати латиною, було небагато, тож іконографія стала важливим способом донести християнське послання до широких мас і ритуалізувати релігійні практики.

Церкви з фресками стали такими популярними, що їхня кількість неймовірно зросла. Зі 105 таких церков сьогодні можна відвідати 14, які розташовані вздовж долини по обидва боки.

Найкраще розпочати подорож зі спуску в долину від початкової точки поблизу села Іхлара. Тут зробіть паузу й огляньте долину: ми не хочемо вас поспішати, тож дайте собі час, щоб оцінити прогулянку крізь історію та велич природи.

Початковий маршрут приведе вас через 4 км до найближчого селища — Беліcирма. Звісно, шлях можна продовжити до Зіги, Япракхісара та Селіме, де можна побачити ще чимало церков.

Починати похід з Іхлари важливо, щоб відчути хронологію. Церкви долини відображають впливи різних епох: ті, що найближчі до Іхлари, прикрашені місцевими образами й наслідують сирійські та перські східні зразки, а друга група, що починається від Беліcирми, представляє церкви візантійського стилю X–XI століть, створені під впливом македонського мистецтва.

На першій ділянці популярного маршруту спуску між Іхларою та Беліcирмою першою ви побачите церкву Ағачалти (церква Даниїла Пантонасси). У цій церкві можна простежити шлях Христа — від першої зустрічі з трьома волхвами до Вознесіння.

Друга церква на шляху — Йиланли (церква Змія). Це чудовий приклад використання образів для передачі моралі та повчання. На західній стіні церкви зображено чотирьох жінок, яких атакують і карають змії, — звідси й назва. Перша покинула своїх дітей, друга відмовилася годувати немовля, третя обмовляла, а четверта була непокірною.

Решта з 14 церков, доступних для відвідування: Сюмбюллю, Кокар, Пренлісекі, Егрита́ш, Діректі, Киркдамалти (Святого Георгія), Карагедік, Ала, Безірхане, Баһаттін Саманлиги та Баткин.

Серед них особливе місце посідає церква Киркдамалти. За підтримки й наказом грузинської принцеси Тамари, дружини амірарза Василія Гіаґа (Гіаґупа), каппадокійського аміра за сельджуків, церкву збудовано в пам’ять про великомученика святого Георгія. В північно-західній ніші церкви поряд із фрескою із зображенням святого розміщено епітафію. В епітафії Месуд II названий «володарем володарів», наголошено, що під його владою служив Андронік II Палеолог, а християни й мусульмани дійшли згоди та мирно співіснували.

Попри це, ми не можемо віддати перевагу котрійсь із цих історичних і культурних пам’яток, і якщо маєте час та бажання, наполегливо радимо пройти весь маршрут, щоб зануритися в їхні чудові історії.

Якщо вам замало атмосфери долини, зауважимо, що в археологічних музеях Аксарая та Нігде зберігаються муміфіковані тіла, знайдені в долині Іхлара, що датуються X століттям, а також є ще чимало історій про цей край. Долина гостинно розкриває обійми для вашої подорожі, і ми впевнені, що вона вам неабияк сподобається!