20 найвражаючіших історичних місць Туреччини

Розташована на перетині Європи та Азії, Туреччина має напрочуд багату історію: хвилі народів, держав, епох та імперій залишили свій слід на узбережжі й у горах, у людях і культурі. Можливо, в Туреччині більше стародавніх руїн, ніж майже деінде, але вражає не їхня кількість, а те, що так багато з них збереглися майже в первозданному вигляді. Пройтися поміж граційних колон лікійських руїн біля середземноморського пляжу чи ступити на сцену римського театру на заході сонця, уявляючи, які події розгорталися тут тисячі років тому, — неймовірно атмосферно. А постояти там, де колись творили історію Александр Македонський, святий Павло та Єлена Троянська, просто захопливо. Читайте далі про найвражаючіші історичні місця Туреччини.

1. Гебеклі-Тепе

До відкриття Гебеклі-Тепе в 1963 році вважалося, що найдавнішою рукотворною культовою спорудою на Землі є Стоунхендж (3000 р. до н. е.). Проте Гебеклі-Тепе, якому 12 000 років, старший за нього приблизно на 6500 років. Неолітичні мегаліти Гебеклі-Тепе досі розкопують (поки що відкрито лише 5% пам’ятки), а знахідки археологів — від стовпів із різьбленими зображеннями давніх тварин до ієрогліфічних написів, старших навіть за шумерські, — можна побачити на місці. Знахідки з Гебеклі-Тепе також виставлені в окремій залі нещодавно відкритого музею Галеплібахче в Шанлиурфі, де створено копію цього священного місця.

2. Ефес

Ефес був столицею римської Малої Азії та домівкою для понад чверті мільйона людей — від работорговців до святих — на піку розквіту між I і II століттями н. е. Тут стояв храм Артеміди, одне із семи чудес стародавнього світу, а 150 років розкопок в Ефесі відкрили найповніше збережене греко-римське класичне місто на Землі. Не дивно, що його щойно внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Фото надано Міністерством культури і туризму Туреччини

3. Хаттуша

Хаттуша — одні з найвідоміших руїн Туреччини, колись столиця Хеттської імперії. Це об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, заснований близько 1600 р. до н. е., а після 1200 р. до н. е. завойований і здебільшого зруйнований. Відтоді руїни добре збереглися. Від химерних воріт, як-от Левові ворота, до храмів, царських осель і давніх укріплень із підземними ходами — тут важко занудьгувати, блукаючи колишнім наймогутнішим містом регіону. У Хаттуші було укладено найдавніший у світі мирний договір — Кадешський. Глиняну табличку з його текстом експонують в Археологічному музеї Стамбула.

4. Перге

Давнє місто Перге поблизу сучасної Анталії, засноване близько 1000 р. до н. е., захопили перси, а приблизно в 333 р. до н. е. — війська Александра Македонського, після чого воно ввійшло до складу держави Селевкідів. У 188 р. до н. е. прийшли римляни. Вони звели більшість споруд, які можна побачити сьогодні: театр на 15 000 глядачів, площу, гімнасій і некрополь. Тут також збереглися залишки римських терм, величні міські ворота та німфей II століття н. е. Нещодавні розкопки в Перге відкрили 13 давніх скульптур, зокрема єдину наразі повну скульптуру імператора Каракалли, майже двометрове зображення богині місяця Селени та богинь Немесіди, Афродіти, Афіни й Тіхе.

5. Музей мозаїки Зеугма

Музей мозаїки Зеугма, що входить до Археологічного музею Газіантепа, зберігає величезну колекцію відреставрованих мозаїк із давньоримського міста Зеугма, розташованого приблизно за 43 км від Газіантепа. Засноване близько 300 р. до н. е. Селевком I Нікатором, воєначальником Александра Македонського, місто Зеугма було важливим військовим і торговим центром із населенням до 70 000 осіб, аж доки руйнівний напад за наказом сасанідського царя Шапура I у 256 р. н. е. не призвів до його занепаду. Сьогодні 25% Зеугми опинилося під водою через будівництво сучасних гребель. Експонати музею виявили під час розкопок 1990-х років, і досі трапляються нові знахідки настінних розписів, мозаїк і фресок, що колись прикрашали римські вілли. Під час відвідин музею зверніть увагу на промовисті очі «Циганки» (на фото вище).

6. Олімпос і Фазеліс

Фазеліс, розташований поблизу гори Тахталидаг, відомої в давнину як гора Олімп, колись правив за базу для могутніх піратських угруповань (зокрема грізного Зенікетоса). До XV століття н. е. місто повністю спорожніло, але значна частина первісного лікійського поселення збереглася. Відвідувачам також варто побачити танцювальні вогні природного газу, що невпинно горять на сусідньому схилі гори Чакалтепе (на фото вище). Легенда пов’язує це видовище з міфічною Химерою, яку в «Іліаді» Гомера змальовано як жахливу істоту «божественного роду, зліплену з лева, дракона й кози, з пащі якої виривається страшне полум’я». Сьогодні Олімпос — важливий центр активного відпочинку в Туреччині, де поблизу є помешкання на деревах для мандрівників, які люблять природу.

7. Фортеця Аланья

Фортеця Аланья — сельджуцькі руїни на високому півострові над морем. Майже шість кілометрів оборонних мурів, посилених 140 бастіонами та 400 цистернами, робили її колись одним із найкраще захищених міст Середземномор’я. Відвідавши фортецю, можна побачити палац Алаеддіна Кейкубада, кілька мечетей (зокрема мечеть Сулеймана XVI століття) та церкву. У межах мурів також є особняк, що колись належав колишньому послу США в Туреччині, а нині в ньому розташований Центр вивчення Східного Середземномор’я Макґі Джорджтаунського університету. Цитадель фортеці, що походить із VI століття, має майданчик зі вражаючим краєвидом на півострів.

8. Блакитна мечеть

Блакитна мечеть (Султанахмет-джамі) — амбітне творіння 19-річного султана Ахмеда I: він розпочав будівництво в 1609 році, а нині це одна з найвідоміших пам’яток Стамбула. Ахмед I хотів збудувати мечеть, яка конкурувала б з Айя-Софією. Коли у 1616 році її нарешті завершили, Блакитна мечеть із ярусами дедалі більших куполів, величними мінаретами та блакитною плиткою на стінах таки досягла цієї мети. Ахмед I помер лише за рік після відкриття мечеті. Інтер’єр мечеті оздоблений понад 20 000 керамічних плиток ручної роботи — їх виготовили в місті Ізнік (Нікея) за понад 50 різними візерунками з тюльпанами.

9. Палац Топкапи

Майже 500 років Стамбул був столицею могутньої Османської імперії, і значну частину цього часу османські султани мешкали в палаці Топкапи. Це було набагато більше, ніж одна споруда: комплекс Топкапи включав лікарню, монетний двір і кілька мечетей, а також слугував домівкою для тисяч людей. Коли на початку 1920-х років імперія припинила існування, палац перетворили на музей, присвячений османській добі. Тут також зберігаються важливі релігійні реліквії. Топкапи розташований на самому краю Історичного півострова Стамбула — однієї з ключових пам’яток, що входять до Історичних районів Стамбула зі списку ЮНЕСКО.

10. Немрут

Немрут, також відомий як Немруд, здіймається на понад 2100 метрів і є місцем гробниці царя Антіоха I Епіфана на вершині гори, що датується I століттям до н. е. Він відомий статуями заввишки близько 9 метрів, які зображують різних міфологічних постатей, і в усіх голови скотилися з плечей. Цю пам’ятку зі списку ЮНЕСКО найкраще відвідувати на сході або заході сонця — це ідеальний час, щоб помилуватися нерухомою «громадою» та сфотографувати її.

11. Фортеця Бодрум

Фортецю Бодрум, або замок святого Петра, почав будувати 1402 року орден лицарів Святого Івана, які шукали захисту від навали сельджуків. Про терміновість робіт свідчить те, що мури замку зміцнили матеріалами, поцупленими з сусіднього Галікарнаського мавзолею. Фортеця відкрита для відвідувачів, і в ній розташований Музей підводної археології, який неодмінно варто побачити.

12. Музей просто неба Гьореме

У музеї просто неба Гьореме в Каппадокії налічується близько 30 давніх церков, і він настільки далекий від традиційного музею, наскільки це можливо. Серед моторошно мальовничого краєвиду кам’яних стовпів грубо витесані скельні церкви — особливо Темна церква та церква Пряжки — зберігають одні з найкраще збережених фресок Каппадокії. Наприкінці II століття н. е. долина Гьореме перетворилася на осередок християнського життя: новонавернені, що тікали від переслідувань, залюбки селилися серед природних укріплень місцевості, зокрема в цілих підземних поселеннях. Нещодавно в Каппадокії виявили ще одне підземне місто, і археологи вважають, що воно може бути найбільшим із відомих підземних міст. Йому 5000 років, його коридори сягають глибини 113 метрів, а розмір цього новознайденого лабіринту порівнюють із 65 футбольними полями.

13. Міра

За словами грецького географа Страбона, у I–II століттях до н. е. Міра була одним із найважливіших міст Лікійського союзу. Сьогодні в Мірах збереглася добірка переважно римських руїн, зокрема акрополь, театр і римські лазні. Серед найвідоміших споруд — дві гробниці, висічені в скелях (найвідоміша — Левова гробниця, де на стіні рельєфом зображено 11 фігур у натуральну величину). Проте Міра, мабуть, найвідоміша церквою святого Миколая (того самого Миколая, що став Сантою Клаусом): він був єпископом Мір у IV столітті н. е.

14. Аспендос

Римський театр Аспендос уперше згадали хети в 800 р. до н. е. Театр, що вміщує до 15 000 глядачів, колись був частиною міста Аспендос, заснованого давніми греками з Аргоса. Сьогодні тут щороку проходить Міжнародний фестиваль опери та балету в Аспендосі.

15. Айя-Софія

Всесвітньо відома Айя-Софія — стамбульська церква VI століття, що стала мечеттю, а нині є музеєм. Першу споруду звів у IV столітті н. е. Костянтин Великий, але від неї, як і від наступної, збудованої в V столітті, майже нічого не лишилося. Те, що бачать відвідувачі зараз, датується 532–537 роками н. е. і було зведене у візантійському стилі за наказом імператора Юстиніана. Айя-Софія була релігійним центром Східної православної церкви, але в 1453 році за султана Мехмеда II, коли османські турки здобули Константинополь, будівлю перетворили на мечеть. Саме в ті часи додали багато визначних архітектурних елементів, зокрема мінарети та міхраб, які роблять Айя-Софію такою вражаючою поєднанням мусульманських і християнських впливів та архітектури.

16. Цистерна Базиліка

Цистерна Базиліка (Єребатан-сарниджі) — моторошне підземне чудо та одна з найбільших візантійських пам’яток Стамбула, що збереглися донині. Піднятими помостами можна пройти повз 336 мармурових колон (на двох зображена голова Медузи, що знайомо читачам «Inferno» Дена Брауна) і помилуватися чудовими склепіннями, з яких і досі крапає волога, у цьому колишньому водосховищі, збудованому візантійським імператором Юстиніаном близько 532 року н. е.

17. Каякьой

Покинуте містечко Каякьой, що розташоване високо на пагорбі, майже все XX століття лишалося поза увагою і лише нещодавно з’явилося на туристичній мапі завдяки зв’язку з романом Луї де Берньєра «Птахи без крил». Дія роману відбувається у вигаданому селі Ескібахче, прототипом якого став Каякьой. Колись жваве поселення нині є просто неба музеєм із майже 500 напівзруйнованих будинків і залишками двох занедбаних церков. Атмосфера тут сюрреалістична.

18. Сімена

Залишки давньої Сімени, нині — Калекьой (трохи вглибині від острова Кекова), становлять одну з найвражаючіших історичних пам’яток Туреччини. Сімена розташована під рештками замку хрестоносців, а багато руїн, деякі з яких сягають IV століття до н. е., частково занурені в Середземне море після серії прибережних землетрусів 1800 років тому. Тут також є лікійський некрополь, а величезні саркофаги розкидані схилом поблизу. Сімена — охоронювана територія, але відвідувачі можуть оглянути лікійські гробниці та напівзатоплені будинки, що виступають із води, під час екскурсії на човні, на орендованому каное чи навіть на найнятій яхті.

19. Монастир Сумела

Піднімаючись крутою стежкою та сходами лісом національного парку Алтиндере, ви зрештою дійдете до монастиря Сумела — візантійського монастиря, присвяченого Діві Марії. Він стоїть на самому краю прямовисної скелі заввишки близько 300 метрів. Монастир заснували приблизно в IV столітті н. е. Варнава і Софроній, двоє афінських священників, які подорожували регіоном за часів правління Феодосія I. Кажуть, вони знайшли ікону Діви Марії, яку, ймовірно, написав апостол Лука, а за легендою її принесли ангели до Понтійських гір поблизу Трабзона. Монастир припинив діяльність у 1923 році, і згодом його перетворили на (дуже мальовничий) музей.

20. Афродисіас

В елліністичну та римську добу невелике місто Афродисіас, назване на честь богині Афродіти й розташоване на південному заході Туреччини, було головним джерелом мармуру. Камінь добували в сусідніх пагорбах і розвозили по всьому стародавньому світу для облицювання фасадів і створення скульптур. Тож у Афродисіасі оселилося чимало майстрів-скульпторів, і багато їхніх робіт розкопано та виставлено в місцевому музеї.

Люб’язно надано Matador Network, автор — Кетрін Лілджегрен