Маршрути оливкового дерева

Оливкове дерево існує мільйон років. Його вважають містичним і священним деревом. Відносини між оливковим деревом і людською цивілізацією породили надзвичайно багату, живу культурну спадщину, вплетену в повсякденні звички людей Середземномор’я.

Туреччина стала одним з 5 провідних виробників оливок та оливкової олії у світі. Можливо, частково цьому сприяє середземноморський клімат і те, що Центральна Анатолія, за чутками, є батьківщиною простого оливкового дерева. Беручи до уваги глибокі історичні, культурні й виробничі корені, можна зробити висновок, що в основі турецької кухні часто лежать оливки.

У Туреччині оливки вирощують в Егейському, Мармуровому, Середземноморському й південно-східному регіонах. Сімдесят п'ять відсотків оливкових дерев ростуть на узбережжі Егейського моря в Туреччині. Однак основні райони вирощування оливок, безумовно, розкинулися поблизу узбережжя, простягаючись від Чорного до Егейського моря, далі вздовж Середземного моря й на схід до самої Анатолії. Серед інших важливих місць вирощування — Айвалік, Ахісар, Муданья, затока Едреміт, Орхангазі, Ізнік, Гемлік та Ялова. У світі існує близько 700 сортів оливок, і в Туреччині вирощується від 50 до 80 різних сортів.